ВСТУП
В умовах формування ринкових відносин кожне підприємство повинно орієнтуватися на досягнення максимальних результатів своєї діяльності. Наявність на ринку жорсткої конкуренції значно знижує можливість підприємства в досягненні поставленої мети. В цьому випадку підприємство повинно створювати та підтримувати суттєві переваги перед конкурентами, основні з яких спрямовані на виробництво продукції високої якості, здатної щонайкраще задовольняти потреби споживачів. Це обумовлює необхідність приділяти на підприємствах велику увагу питанням якості, орієнтуючись на світовий досвід створення сучасних систем менеджменту якості.
Сертифікація, як форма підтвердження відповідності, проведеної незалежною стороною, одержала широке визнання суспільства, ставши дієвим механізмом захисту прав споживачів і невід'ємною частиною системи технічного регулювання.
В даний час сертифікація охопила майже всі галузі народного господарства України і є одним з інститутів регулювання взаємостосунків між споживачами, розробниками і продавцями в умовах ринку.
Всі види робіт по сертифікації і підтвердженню відповідності базуються на високій компетенції фахівців, що реалізовують їх процедури і розробляючих нормативно-методичні документи. Досвід робіт в цій сфері вказує на необхідність підготовки фахівців з питань стандартизації, сертифікації, підтвердження відповідності і управління якістю не тільки для органів по сертифікації і випробувальних лабораторій, а і для підприємств промисловості і сфери послуг, тобто для тих, хто працює на стадії забезпечення відповідного рівня якості і займається підготовкою до сертифікації результатів своєї праці.
Актуальність теми. Для успішного розвитку економіки України, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках суттєвого значення набуває впровадження та сертифікація продукції за міжнародними стандартами. Стандарти ІСО серії 9000 добре зарекомендували себе в промислово розвинутих країнах і вплинули на поліпшення якості продукції та підвищення економічних результатів діяльності тих підприємств, на яких були впроваджені. На даний час склалася така ситуація, що для укладення контракту з закордонним замовником підприємству обов'язково необхідно мати сертифікат якості, причому, виданого визнаною в усьому світі організацією з сертифікації. Дана обставина виступає як основна передумова розвитку в Україні якості відповідно до міжнародних стандартів ІСО серії 9000.
Недостатність практичного досвіду і теоретичної бази в галузі впровадження сертифікації в значній мірі обмежують дані процеси на підприємствах України. Тому це обумовлює необхідність теоретичного узагальнення й методичного забезпечення процесів, пов'язаних із впровадженням та сертифікацією продукції за міжнародними стандартами.
Актуальність проблеми і недостатність в Україні теоретичної бази з даного питання обумовили вибір теми дипломної, дали можливість визначити мету, задачі й основні напрямки досліджень.
Мета і задачі дослідження. Метою диплоної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності впровадження і постійного вдосконалення сертифікації продукції за міжнародними стандартами.
Об'єктом дослідження є діяльність ЗАТ «Хадлер», у відповідності до сертифікації продукції за міжнародними стандартами.
Предметом дослідження є економічні аспекти, теоретичне і методичне забезпечення впровадження та вдосконалення сертифікації продукції за міжнародними стандартами.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дипломної є наукові праці вітчизняних і закордонних вчених, міжнародні стандарти ІСО серії 9000, закони і нормативні акти України, що регулюють економічні процеси.
Для досягнення поставленої в роботі мети були використані такі методи дослідження: теоретичне узагальнення – для визначення теоретичних основ і тенденцій розвитку; системного підходу – для узагальнення основних мотивів впровадження і сертифікації; методи позитивного і нормативного аналізу – для вироблення рекомендацій з державного регулювання впровадження і сертифікаціїі; порівняння – для зіставлення фактичних даних про економічні показники діяльності підприємств звітного періоду з даними попередніх років; графічний – для наочного представлення результатів дослідження.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх реалізація на вітчизняних підприємствах дозволить з більшим успіхом впроваджувати й розробляти заходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства, а також обґрунтовано приймати рішення у відношенні доцільності сертифікації продукції за міжнародними стандартами.
1. ОГЛЯД ІСНУЮЧИХ СИСТЕМ СЕРТИФІКАЦІЇ
1.1. Міжнародні системи сертифікації.
1) Сертифікація на міжнародному рівні.
Розвиток міжнародної торгівлі і міжнародної співпраці у всіх галузях людської діяльності об'єктивно вимагає подальшого вдосконалення робіт в області міжнародної сертифікації.
Системи і органи по сертифікації за рубежем створюються на трьох рівнях: міжнародному, регіональному і національному.
Міжнародна сертифікація розробляється і проводиться під керівництвом урядових і неурядових міжнародних організацій, членом яких може стати будь-яка країна світу. Міжнародні системи сертифікації базуються на міжнародних стандартах і технічних умовах.
Міжнародними організаціями, які проводять велику науково-методичну і організаційно-технічну роботу в області сертифікації продукції, оцінки систем управління якістю постачальників і взаємного визнання результатів випробувань продукції, є ISO і IEC. Питаннями сертифікації в рамках ISO займається її спеціалізований орган CASCO, який на основі вивчення способів оцінки відповідності продукції технічним умовам готує керівництво з усіх питань сертифікації.
До міжнародних органів відносяться також Керівний комітет із сертифікації і Координаційний комітет із нагляду.
Організацією ISO були розроблені стандарти ISO серії 9000 для сприяння підприємствам, організаціям по упровадженню і забезпеченню функціонування ефективних систем управління якістю (СУЯ). Ці стандарти в Україні введені методом прямого упровадження і затверджені як національні.
Регіональна система сертифікації передбачає об'єднання організацій, що займаються одним видом діяльності. Така система сертифікації зустрічається досить рідко, наприклад, в Англії існують організації, з'єднані по регіону.
Національна система сертифікації базується на стандартах і технічних умовах, прийнятих за основу в даній державі, і всі організації керуються цими національними правилами. Обов'язковою умовою для національної системи сертифікації є наявність наступних організацій: національної головної організації, національної організації по стандартизації, національної служби контролю.
2) Сертифікація в Європі.
Європейський Союз (ЄС) бере свій початок від заснованого в 1957 році європейського економічного співтовариства, яке в 1992 році було перейменоване в європейське співтовариство.
Для реалізації прийнятої Радою ЄС в 1989 році Глобальної концепції по сертифікації і створення європейської інфраструктури в рамках єдиного внутрішнього ринку в 1990 році була створена європейська організація по випробуваннях і сертифікації (ЕОТС).
Основні рекомендації глобальної концепції можна сформулювати в таких тезах:
1) заохочення загального вживання стандартів по забезпеченню якості серії EN 29000 і сертифікація на відповідність цим стандартам;
2) вживання стандартів серії EN 45000, що встановлюють вимоги до органів по сертифікації і випробувальним лабораторіям при їх акредитації;
3) гармонізація інфраструктури випробувань і сертифікації в країнах ЄС;
4) укладення договорів з третіми країнами (не членами ЄС) про взаємне визнання випробувань і сертифікатів.
За рубежем, зокрема, в країнах європейського Союзу, задачі сертифікації в законодавчо регульованій області абсолютно такі ж, як на Україні. Відмінність полягає в порядку проведення сертифікації: випробування і подальша оцінка продукції проводяться на відповідність гармонізованим для країн ЄС вимогам директив по безпеці.
В країнах ЄС застосовуються методи оцінки відповідності, що мають модульну побудову і специфічні особливості вживання. Це пояснюється Глобальною концепцією по сертифікації і контролю. Директиви ЄС по безпеці продукції наказують використовувати певний модуль для оцінки відповідності її на підприємстві-виробнику. Вживання одного з модулів А, B, G, H або їх комбінації служить доказом правильності оцінки показників безпеки. Якщо встановлено, що продукція відповідає вимогам гармонізованих директив, виробник здійснює її маркування спеціальним знаком СЄ (знак відповідності вимогам гармонізованих директив ЄС по безпеці).
Модулі оцінки відповідності охоплюють обидві стадії створення продукції: проектування і виробництво.
1.2. Система сертифікації УкрСЕПРО
Система сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система) - державна система сертифікації продукції на Україні, призначена для проведення обов'язкової і добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).
Основні принципи, структура і правила Системи регламентовані в ДСТУ 3410.
В Системі здійснюються наступні види діяльності:
- сертифікація продукції (процесів, послуг);
- сертифікація систем управління якістю;
- сертифікація систем управління навколишнім середовищем;
- сертифікація систем управління безпекою харчових продуктів;
- атестація виробництв;
- атестація аудиторів по сертифікації.
Загальне керівництво Системою, організація і координація робіт по сертифікації здійснюються національним органом України по сертифікації - спеціально уповноваженим центральним органом виконавської влади, яким є Державний комітет України із питань технічного регулювання і споживацької політики.
Сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників (характеристик) продукції (процесів, послуг) на основі випробувань, обстеження, атестації виробництва і оцінки СУЯ.
Сертифікацію продукції ділять на обов'язкову і добровільну.
Обов'язкову сертифікацію проводять на відповідність вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України, та нормативних документів, включених в Перелік продукції, належній обов'язковій сертифікації на Україні, який затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавської влади у сфері підтвердження відповідності.
Добровільну сертифікацію проводять в порядку, визначеному договором між замовником (виробником, постачальником) і органом по сертифікації. При цьому підтверджується відповідність продукції (товарів, послуг) заявленим вимогам.
Системою окремо передбачена сертифікація продукції, що імпортується. Сертифікація такої продукції відповідно до ДСТУ 3417 проводиться за тими ж процедурами, що і вітчизняної. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, здійснюється шляхом укладення міжнародної угоди про визнання результатів сертифікації і оформлення відповідного свідоцтва про визнання.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93 р. «Про стандартизацію і сертифікацію» обов'язкова сертифікація проводиться виключно в рамках державної системи сертифікації.
При обов'язковій сертифікації перевірці підлягають наступні групи показників:
- безпеки;
- сумісності і взаємозамінності;
- энерго- і ресурсозберігання;
- впливи на охорону навколишнього середовища.
Система є відкритою для вступу до неї органів по сертифікації і випробувальних лабораторій і доступу до неї будь-яких підприємств і організацій.
Організаційну структуру Системи складають:
- Національний орган України по сертифікації;
- науково-технічна комісія із питань сертифікації;
- органи по сертифікації продукції;
- органи по сертифікації систем управління якістю;
- органи по сертифікації систем управління навколишнім середовищем;
- органи по сертифікації систем управління безпекою харчових продуктів;
- органи по сертифікації персоналу;
- випробувальні лабораторії (центри);
- науково-методичний і інформаційний центр;
- державні центри стандартизації, метрології і сертифікації;
- аудитори по сертифікації.
Національний орган по сертифікації виконує наступні функції:
- організує, координує і проводить роботи по забезпеченню функціонування Системи;
- взаємодіє з національними органами по сертифікації інших держав і міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність по сертифікації;
- визначає порядок призначення органів по сертифікації і призначає їх на виконання робіт в Системі;
- веде Реєстр Системи.
Науково-технічна комісія із питань сертифікації - організовується і затверджується Національним органом по сертифікації для розгляду перспективних напрямів розвитку і розробки пропозицій по проблемах сертифікації.
Органи по сертифікації продукції призначаються національним органом України по сертифікації. Вимоги до органу по сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3411. Орган по сертифікації продукції виконує наступні основні функції:
- здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції відповідно до правил Системи;
- видає сертифікати відповідності на продукцію і атестати виробництв.
Органи по сертифікації систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, систем управління безпекою харчових продуктів (далі - системи управління) призначаються Національним органом України по сертифікації і здійснюють наступні основні функції:
- організовують і проводять сертифікацію систем управління;
- здійснюють технічний нагляд за сертифікованими системами;
- видають сертифікати на системи управління.
Вимоги до органів по сертифікації систем управління встановлені ДСТУ 3420.
Органи по сертифікації персоналу виконують наступні функції:
- видають сертифікати аудиторів;
- здійснюють визнання сертифікатів аудиторів, виданих в зарубіжних системах сертифікації.
Вимоги до органів по сертифікації персоналу висловлені в ГОСТ 30488 і ISO 17024.
Випробувальні лабораторії (центри), яким доручають проведення сертифікаційних випробувань, виконують такі основні функції:
- за дорученням органу по сертифікації випробовують продукцію, що підлягає сертифікації, і видають протоколи випробувань;
- беруть участь за пропозицією органу по сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за дорученням національного органу України по сертифікації - в проведенні інспекційного контролю.
Вимоги до випробувальних лабораторій (центрам) встановлені ДСТУ 3412.
Аудитори по сертифікації притягуються органами по сертифікації до проведення сертифікації продукції, атестації і обстеження виробництва, оцінки систем управління якістю. Атестація аудиторів здійснюється відповідно до ДСТУ 3418.
Український НДІ стандартизації, сертифікації і інформатики є науково-методичним і інформаційним центром в Системі.
Державні центри стандартизації, метрології і сертифікації виконують наступні функції:
- за дорученням національного органу по сертифікації беруть участь в експертизі документів і перевірках органів по сертифікації і випробувальних лабораторій (центрів);
- видають заявникам свідоцтва про визнання по позитивних результатах експертизи наданих ними матеріалів за оцінкою відповідності іноземних органів і випробувальних лабораторій.
Право на проведення робіт по сертифікації продукції надається органам по сертифікації, випробувальним лабораторіям (центрам) і аудиторам, включеним в Реєстр Системи.
Роботи по сертифікації в Системі проводяться органами по сертифікації відповідно до вимог Системи з урахуванням правил діючих міжнародних систем сертифікації. Основні вимоги щодо порядку проведення сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3413.
Схеми (моделі), які використовуються під час обов'язкової сертифікації продукції, визначає орган по сертифікації. При цьому враховуються особливості виробництва, випробувань, поставки і використовування конкретної продукції, можливі витрати заявника.
Сертифікація продукції в Системі УкрСЕПРО проводиться відповідно до затверджених Правил сертифікації однорідних видів продукції (послуг):
• Правила обов'язкової сертифікації тютюнових виробів, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 13 вересня 1996 р. № 378 (зареєстровані в Мінюсті України 3 жовтня 1996 р. за № 569/1594);
• Правила обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 13 вересня 1996 р. № 379 (зареєстровані в Мінюсті України 4 жовтня 1996 р. за № 570/1595);
• Правила обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 16 січня 1997 р. № 19 (зареєстровані в Мінюсті України 26 лютого 1997 р. за № 52/1856);
• Правила обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 25 січня 2002 року №48 (зареєстровані в Мінюсті України 11 лютого 2002 року за № 126/6414);;
• Правила обов'язкової сертифікації машин сільськогосподарських для рослинництва, тваринництва, птахівництва і кормовиробництва, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 17 січня 1997 року № 24 (зареєстровані в Мінюсті України 6 лютого 1997 року за № 24/1828);
• Правила обов'язкової сертифікації кранової продукції, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 24 січня 1997 року №37 (зареєстровані в Мінюсті України 4 квітня 1997 року за № 110/1914);
• Правила обов'язкової сертифікації продукції обладнання металообробного та деревообробного, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 7 квітня 1997 року № 186 (зареєстровані в Мінюсті України 22 вересня 1997 року за № 415/2219);
• Правила обов'язкової сертифікації технічних засобів охоронної та охоронно-пожежної сигналізації, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 10 квітня 1997 року № 191 (зареєстровані в Мінюсті України 8 серпня 1997 року за № 298/2102);
• Правила обов'язкової сертифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 12 квітня 1997 року № 192 (зареєстровані в Мінюсті України 18 червня 1997 року за № 222/2026);
• Правила обов'язкової сертифікації засобів обчислювальної техніки, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 25 червня 1997 року №366 та зареєстровані Міністерством юстиції (державний реєстр №295/2099 від 07.08.97);
• Правила обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 27 червня 1997 року № 374 (зареєстровані в Мінюсті України 16 вересня 1997 року за № 407/2211);
• Правила обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 28 серпня 1997 року № 520 (зареєстровані в Мінюсті України 14 жовтня 1997 року за № 475/2279);
• Правила обов'язкової сертифікації електропобутового та аналогічного обладнання і комплектувальних виробів, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 12 вересня 1997 року № 567 (зареєстровані в Мінюсті України 31 жовтня 1997 року за № 524/2328);
• Правила обов'язкової сертифікації труб та балонів, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 12 грудня 1997 року №777 (зареєстровані в Мінюсті України 6 лютого 1998 року за № 83/2523);
• Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 27 січня 1999 року № 37 та зареєстровані Міністерством юстиції (державний реєстр № 235/3528 від 15.04.99);
• Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 27 січня 1999 року № 37 та зареєстровані Міністерством юстиції (державний реєстр № 233/3529 від 15.04.99);
• Правила сертифікації послуг автомобільного транспорту, затверджені спільним наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики та Міністерства транспорту від 19 березня 1999 року № 1 19/156 та зареєстровані Міністерством юстиції (реєстр від 30.03.99 № 192/3485);
• Правила сертифікації засобів індивідуального захисту працюючих, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 14 червня 1999 року № 322 та зареєстровані Міністерством юстиції ( реєстр від 22.06.99 № 405/3698).
Сертифікація продукції іноземного виробництва здійснюється згідно з Порядком проведення робіт з сертифікації продукції іноземного виробництва, що виготовляється серійно, затверджених наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 18.08.98 № 633 та зареєстрованих Міністерством юстиції ( реєстр від 14.10.98 за № 657/3097).
При сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО застосовуються схеми (моделі) сертифікації.(Додаток А, Б)
Види схем сертифікації приведені в додатку В
На сертифіковану в Системі продукцію видається сертифікат відповідності і наноситься знак відповідності. Знаком відповідності є захищений в установленому порядку знак, який свідчить, що маркірована їм продукція відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Маркування продукції цим знаком здійснює орган по сертифікації, який видав сертифікат відповідності, або підприємство-виробник, якщо воно має на це ліцензію, видану органом по сертифікації. Знак відповідності, технічні вимоги до нього, порядок і правила його вживання встановлені ДСТУ 2296.
Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі виконує орган по сертифікації цієї продукції або по його дорученню інші організації.
Свідоцтвом визнання зарубіжних сертифікатів є свідоцтво про визнання або сертифікат відповідності, виданий в Системі.
Основою інформаційного забезпечення Системи є Реєстр Системи, який ведеться відповідно до вимог ДСТУ 3415 і публікується в інформаційних виданнях національного органу України по сертифікації.
Правила сертифікації в системі УкрСЕПРО є обов'язковими як для вітчизняної, так і для продукції, що імпортується.
Порядок проведення сертифікації продукції у цілому містить:
1. Подання заявки на сертифікацію та комплекту документів до заявки
Для проведення робіт з сертифікації продукції в Системі УкрСЕПРО заявник (підприємство, організація, або суб’єкт підприємницької діяльності, вітчизняний чи іноземний) подає до органу сертифікації заявку встановленої форми:
- Ф-01-ПР-01 для харчової продукції – додаток Д;
- Ф-02-ПР-01 для промислової продукції – додаток Е,
та комплект документів до заявки для експертизи – товаротранспортну накладну, рахунок-фактуру, сертифікат походження, висновок МОЗ України, документ про якість від виробника продукції, інші документи (більш детальну інформацію щодо комплекту документів див. в порядках окремих схем сертифікації).
2. Розгляд та прийняття рішення за заявкою
Заявка на сертифікацію продукції реєструється в приймальній, візується керівником органу сертифікації та надходить до відділів сертифікації, які:
- розглядають можливість виконання заявки;
- реєструють заявку в журналі обліку і заводять окрему справу про сертифікацію продукції підприємства-виробника (включно іноземного), в якій надалі зберігаються документи стосовно даної продукції;
- проводить експертизу заявки щодо правильності заповнення реквізитів;
- оформлює договір із заявником на проведення робіт з сертифікації (за необхідності);
- визначає схему (модель) сертифікації продукції за поданою заявкою, необхідність попереднього обстеження або атестації виробництва, сертифікації або оцінки системи управління якістю підприємства;
- визначає акредитовані в Системі випробувальні лабораторії, які мають провести випробування продукції за заявкою, кількість зразків для випробувань, правила їх відбору, орієнтовні терміни проведення окремих етапів робіт з сертифікації, їхню вартість;
- визначає перелік необхідних додаткових документів, які повинен подати заявник для проведення сертифікації за заявкою.
3. Правила вибору схеми (моделі) сертифікації продукції
3.1. Схема (модель) сертифікації заявленої продукції визначається органом сертифікації за узгодженням із заявником до початку робіт з сертифікації у відповідності з ДСТУ 3413-96 „Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції”. Вибір схеми (моделі) сертифікації залежить від виду продукції, її кількості, стану виробництва та інших необхідних даних.
3.2. Схеми (моделі) сертифікації продукції (в тому числі, що імпортується в Україну):
а) сертифікація одиничного виробу з проведенням випробувань з метою сертифікації кожного виробу та видачею сертифіката відповідності на кожний виріб;
б) сертифікація партії продукції (виробів) з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на партію продукції (виробів) з наведенням розміру сертифікованої партії;
в) сертифікація продукції, що випускається серійно:
з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії до одного року, що встановлюється ліцензійною угодою, з проведенням технічного нагляду у формі випробувань зразків продукції з періодичністю, в обсязі та в порядку, що встановлені органом сертифікації та перевіркою виробництва, яка проводиться в разі необхідності (схема не стосується харчової продукції);
- з обстеженням виробництва продукції з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії до двох років, що встановлюється ліцензійною угодою, з проведенням технічного нагляду в порядку, що визначений органом сертифікації і включає перевірки виробництва та контрольні випробування зразків продукції;
- з атестацією виробництва продукції з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії трьох років, що встановлюється ліцензійною угодою, з урахуванням терміну дії атестата виробництва, з проведенням технічного нагляду в порядку, що визначений органом сертифікації і включає перевірки виробництва та контрольні випробування зразків продукції;
- з сертифікацією або оцінкою системи управління якістю, діючої на підприємстві, з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку, що визначений органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії до п’яти років, що встановлюється ліцензійною угодою, з урахуванням терміну дії сертифіката на систему управління якістю, з проведенням технічного нагляду в порядку, що визначений органом сертифікації продукції та систем якості.
3.3. Схеми (моделі) сертифікації з атестацією виробництва, з сертифікацією або оцінкою системи управління якістю застосовуються у випадку бажання виключно виробника продукції, що випускається серійно, (включно іноземного) одержати сертифікат на більший термін дії з правом самостійно застосовувати його до кожної випущеної партії продукції.
4. Правила відбору зразків продукції для випробувань, її ідентифікації та приймання зразків випробувальною лабораторією
4.1. Відбирання зразків продукції для випробувань здійснює орган сертифікації або, за його дорученням, інша незалежна від виробника організація.
4.2 Кількість зразків продукції для випробувань (кількість пакувань, загальна маса, ін.) встановлюється органом сертифікації у відповідності з вимогами державних та міжнародних стандартів на цю продукцію.
4.3. Відбір зразків проводиться виключно в присутності представника заявника або виробника і оформляється актом відбору зразків за встановленою формою із зазначенням таких обов’язкових відомостей:
- місце та дата відбирання зразків;
- назва продукції;
- назва виробника продукції;
- розмір партії продукції, дата виготовлення або граничні дати виготовлення партії;
- кількість зразків для випробувань, зразків-свідків для зберігання.
Акт оформляється в трьох примірниках і підписується представником організації, що проводить відбирання, та представником заявника або підприємства-виробника. Один примірник направляється до органу сертифікації, другий – залишається у заявника (виробника), третій – разом із зразками направляється до випробувальної лабораторії, яка зазначена в рішенні за заявкою.
Відібрані зразки для випробувань та зберігання опечатують або опломбовують.
4.4. Ідентифікація продукції проводиться органом сертифікації. Ідентифікація продукції, в тому числі імпортної, проводиться з урахуванням вимог нормативних документів, діючих в Україні, а також законодавства України (Закону України „Про безпечність та якість харчових продуктів”, ін.).
5. Атестація виробництва
Порядок здійснення атестації виробництва продукції визначає орган сертифікації відповідно до Положень ДСТУ 3414-96 „Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення” з урахуванням специфіки продукції, розмірів і умов її виробництва, наявності галузевих технологічних інструкцій, рецептур та інших документів, використовуючи при цьому документи, що передбачені додатками до Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Держстандарту України № 85 від 29.02.1996 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 291/1316. Атестація виробництва може за рішенням органу сертифікації передувати попередня перевірка виробництва.
6. Випробування зразків продукції
6.1. Випробування зразків продукції проводять виключно акредитовані в Системі випробувальні лабораторії, що визначені органом сертифікації в рішенні за заявкою. Самостійне прийняття випробувальною лабораторією рішень про проведення випробувань зразків з метою сертифікації не допускається.
6.2. Зразки продукції повинні випробовуватись на відповідність усім вимогам чинних в Україні нормативних документів, що зазначені в рішенні за заявкою.
7. Оформлення сертифіката відповідності та його реєстрація в Реєстрі Системи
7.1. Оформлення сертифіката відповідності та його реєстрацію в Реєстрі Системи здійснює відділ сертифікації, що розглядав результати робіт з сертифікації продукції за заявкою.
7.2. За позитивних висновків розгляду результатів робіт з сертифікації заявнику видається оригінал сертифіката відповідності. За бажанням заявника йому може бути додатково виданий оригінал сертифіката відповідності на російській мові з тим же номером і датою видачі.
8. Визнання сертифікатів чи інших документів, які підтверджують відповідність продукції іноземного виробництва, видані уповноваженими органами інших країн
Визнанню в Системі підлягають сертифікати та протоколи випробувань продукції, видані уповноваженими органами інших країн (далі – іноземний сертифікат), за умови дотримання таких правил:
а) з національним органом сертифікації тієї країни, з якої походить продукція, що ввозиться в Україну, Держспоживстандартом України укладена двостороння угода про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації;
б) іноземний сертифікат виданий в державній системі сертифікації тієї країни, з якої походить і в якій виготовлена продукція, що ввозиться в Україну;
в) продукція, що ввозиться в Україну, може бути ідентифікована за супровідною документацією (маркування, етикетка тощо) як така, що виготовлена за міждержавними (ГОСТ) або іншими нормативними документами, що є чинними в Україні.
У разі, якщо показники безпеки продукції повністю відповідають вимогам нормативних документів, чинних в Україні, оформлюється свідоцтво про визнання.
Якщо показники безпеки частково відповідають вимогам нормативних документів України, проводяться додаткові випробовування зразків продукції (за показниками, які не співпадають з вимогами нормативних документів України) та оформлюється сертифікат відповідності.
9. Технічний (інспекційний) нагляд за виробництвом сертифікованої продукції
9.1. Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції здійснює орган сертифікації продукції чи за його дорученням інша організація у разі, коли сертифікат відповідності виданий виробнику на продукцію, що випускається серійно, і надано право самостійно застосовувати його до кожної одиниці виготовленої продукції.
9.2. Технічний нагляд може проводитись у формі контрольних випробувань, контрольних випробувань та перевірки виробництва.
Обсяг, порядок та періодичність технічного нагляду встановлюється органом сертифікації продукції у кожному окремому випадку під час проведення сертифікації і регламентується програмою технічного нагляду.
10. Призупинення або скасування дії сертифіката відповідності
За результатами технічного нагляду орган сертифікації продукції може призупинити або скасувати дію ліцензійної угоди чи сертифіката відповідності у випадках:
- порушення вимог, що ставляться до продукції під час сертифікації;
- порушення вимог з технології виготовлення, правил приймання, методів контролю та випробувань, позначення або маркування продукції тощо;
- зміни нормативних документів на продукцію або на методи її випробувань, складу, тощо, які можуть вплинути на відповідність сертифікованої продукції встановленим вимогам, без попереднього узгодження з органом сертифікації;
- наявності рекламацій та претензій до сертифікованої продукції;
- невиконання замовником пропозицій органу сертифікації за результатами технічного нагляду
- відсутності виробництва продукції протягом більше, як 6 місяців;
- невиконання заявником умов ліцензійної угоди;
- відмови заявника від оплати робіт з технічного нагляду.
1.3. Технічне регулювання в Україні
Державна політика у сфері технічного регулювання ставить за мету реформування національної системи на підставі міжнародної і європейської практики. 13.07.2005 р. Президентом України був виданий Указ № 1105 «Про заходи по удосконаленню діяльності у сфері технічного регулювання і споживацької політики», яким передбачено реформування цієї сфери протягом 2006-2010 рр.
Відповідно до даного Указу прийнята Ухвала Кабінету Міністрів України від 01.03.06 р. № 229 «Про затвердження Державної програми стандартизації на 2006-2010 роки», що визначає основні напрями розвитку національної системи стандартизації.
План національної стандартизації на 2008 рік передбачає збільшення кількості розроблюваних стандартів до 864, з них 856 має бути гармонізовано з європейськими та міжнародними стандартами.
01.12.2005 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності» №3164-IV. Нижче розглядаються основні положення цього Закону.
Технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, в якому визначені характеристики продукції або пов'язані з нею процеси або способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим
Проект технічного регламенту, як правило, повинен містити:
- технічні вимоги, в тому числі відносно безпеки, до продукції, процесу або послузі, відповідне досягнутому на момент розробки науково-технічному рівню
- процедури оцінки відповідності, які можуть або повинні бути використані для перевірки відповідності продукції технічним вимогам
- вимоги до упакування, змісту, маркування продукції, специфікації, в разі необхідності – важливої інформації для споживачів (інструкції, керівництва), які супроводжують продукцію або процес, введені в обіг
У випадку якщо проект технічного регламенту передбачає можливість декларування відповідності, він повинен містити процедуру декларування, форму, зміст і термін зберігання декларації про відповідність.
Виготівник зобов'язаний одержати сертифікат відповідності в органі за оцінкою відповідності, якщо така процедура передбачена технічним регламентом.
Форма декларації про відповідність визначається центральним органом виконавської влади з питань оцінки відповідності.
Принципово новим в даному Законі є поняття ринкового нагляду. Наголошується, що метою ринкового нагляду є контроль за відповідністю введеної в обіг продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів щодо безпеки життя і здоров'я людини, тварин, рослин, охорони навколишнього середовища і природних ресурсів, попередження несумлінної практики, а також сприяння суб'єктам підприємницької діяльності в забезпеченні добросовісної конкуренції.
Концепція розвитку сфери технічного регулювання і споживацької політики і стратегічний план її реалізації на 2006-2010 роки (далі - Концепція) розроблені у виконання Указу Президента України від 13.07.2005 р. № 1105/2005 «Про заходи по удосконаленню діяльності у сфері технічного регулювання і споживацької політики».
В Концепції відзначені основні недоліки існуючої сфери технічного регулювання і споживацької політики
Технічні регламенти будуть введені тільки за наявності до кожного з них відповідного переліку національних стандартів. Процедури підтвердження відповідності продукції визначені в самому технічному регламенті.
Наукові організації стають розробниками технічних регламентів на промислову продукцію, є відповідальними за підготовку вітчизняних підприємств до виконання вимог цих технічних регламентів, здійснюють впровадження автоматизованих методів контролю показників промислової продукції.
Основна мета оцінки відповідності полягає в забезпеченні упевненості користувачів в тому, що вимоги, які висуваються до товарів, систем і послуг, виконані. В Керівництві ISO/IEC 68 «Угоди про визнання і ухвалення результатів за оцінкою відповідності», розроблене комітетом ІSО САSСО, приведені основні елементи і процедури, що використовуються для встановлення і підтримки співпраці при взаємному визнанні результатів робіт за оцінкою відповідності.
Оцінка відповідності може здійснюватися з використанням стандартів або без них. Процедури оцінки відповідності, які містяться в директивах, базуються на восьми модулях і встановлених Рішенням Ради 93/465/ЕЭС.
Український регламент «Модулі оцінки відповідності» гармонізований з Рішенням Ради 93/465/ЕЭС, модулі приведені на малюнку 1.1
Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника або уповноваженого органу по сертифікації.
Відповідність продукції вимогам, встановленим технічним регламентом, упевняється декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності.
Модуль А Виробник надає по вимогах органів виконавської влади декларацію про відповідність і технічну документацію яка включає:
- загальний опис виробу;
- конструкцію, виробничі креслення, схеми блоків та ін.;
- опис та пояснення до них;
- список стандартів які можуть використовуватись для підтвердження відповідності вимогам технічних регламентів;
- результати проектних розрахунків та випробувань;
- звіти про випробування продукції
Модуль Аа Складається з модуля з доповненням однієї з двох вимог:
- виробник повинен провести випробування продукції під наглядом, вибраного ним, вповноваженого органа;
- вибраний вповноважений орган проводить перевірку через довільні проміжки часу шляхом виробничих випробувань її зразків
Модуль В Типовий зразок може охоплювати декілька модифікацій продукції за умови, що відмінності між ними не впливає на рівень безпеки продукції. Уповноважений орган видає сертифікат перевірки типу.
Модуль С Використовується тільки в комбінації з модулем В. Передбачає виконання однієї з двох вимог:
*) виробник складає декларацію про відповідність і проставляє на кожному виробі Національний знак відповідності;
**) Національний знак відповідності повинен супроводжуватися ідентифікаційним номером уповноваженого органу.
- виробник повинен провести випробування продукції під наглядом, вибраного ним, вповноваженого органа;
- вибраний вповноважений орган проводить перевірку через довільні проміжки часу шляхом виробничих випробувань її зразків
Модуль D Виробник декларує, що при використовуванні модуля D в комбінації з модулем В продукція відповідає типу описаному в сертифікаті перевірки типу і вимогам технічного регламенту.
Якщо модуль D використовується окремо від модуля В, то продукція відповідає вимогам технічного регламенту.
Виробник упроваджує СУЯ виробництва, контролю і випробування продукції.
Модуль Е Відрізняється від модуля D тим, що виробник упроваджує систему управління якістю контролю і випробування продукції.
Модуль F Уповноважений орган проводить випробування кожного виробу або зразків продукції із застосуванням статистичних методів. Уповноважений орган видає сертифікат відповідності на партії продукції.
Модуль G Виробник декларує відповідність продукції вимогам технічних регламентів, уповноважений орган проводить випробуванні кожного виробу і видає сертифікат відповідності на кожний виріб.
Модуль H Виробник упроваджує систему управління якістю проектування, виробництва, контролю і випробування продукції. Уповноважений орган проводить дослідження конструкції і видає заявнику сертифікат про дослідження конструкції.
1.4. Впровадження СУЯ
Останніми роками велике значення придбала добровільна сертифікація СУЯ підприємств на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії ISO 9000. Дані стандарти встановлюють вимоги до процесів управління якістю на підприємствах.
В основу стандартів ISO 9000 встановлено вісім принципів менеджменту якості:
1) організація, орієнтована на споживача;
2) роль керівництва в управлінні якістю;
3) залучення працівників в поліпшення якості;
4) підхід до управління якістю як до процесу;
5) системний підхід до управління;
6) постійне поліпшення;
7) ухвалення рішень, заснованих на фактах;
8) взаємовигідні відносини з постачальниками.
Стандарт ISO 9001:2000 має п'ять основних розділів:
- СУЯ
- відповідальність керівництва
- керування ресурсами
- випуск продукції
- вимірювання, аналіз та поліпшення
Особливості упровадження СУЯ і об'єм робіт по її сертифікації визначаються видом діяльності підприємства (організації).
В Україні міжнародні стандарти серії ISO 9000:2000 введені як національні ДСТУ ISO 9000-2001, ДСТУ ISO 9001-2001, ДСТУ ISO
9004-2001. На березень 2006 р. в системі УкрСЕПРО сертифіковано 1871 СУЯ підприємств.
2. Оцінка сертифікації продукції на підприємстві ЗАТ «Хадлер»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Об'єктом дослідження курсової роботи обрано ЗАТ «Хадлер»
Стисла характеристика об'єкту дослідження:
– організаційно-правова форма – закрите акціонерне товариство (скорочено ЗАТ);
- номер свідоцтва про державну реєстрацію і дата видачі свідоцтва – №882 від 20.08.2002 р.;
- юридична адреса – Вінницька область, смт. Вороновиця, вул. Цукрозаводська, 1;
- ідентифікаційний код за ЄДРПОУ – 02312298;
- орган державного управління за СПОДУ – 3101;
- основний вид діяльності виробництво цукру;
- форма власності – колективна.
ЗАТ «Хадлер» засноване на колективній власності Вінницької обласної спілки споживчих товариств та районних споживспілок. Метою діяльності ЗАТ є раціональне використання наявних фінансових, матеріальних, сировинних та трудових ресурсів, виробничих потужностей організації торгівлі цукром і економічних інтересів самого підприємства та засновників, одержання прибутків.
Основними завданнями ЗАТ є закупка та торгівля продовольчих товарів, переробка цукрових буряків, підвищення ефективності торгівлі, збільшення ефективності торгівлі, збільшення продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання фондів, вдосконалення обладнання, оновлення і постійне підтримання його на належному технічному рівні; соціальний розвиток колективу створення сприятливих умов для високопродуктивної праці, проведення заходів по охороні навколишнього середовища.
Статутний фонд становить 6300000 грн.
Органи управління підприємством:
Вищим органом управління ЗАТ «Хадлер» є рада засновників в яку входять представники всіх засновників по одному від кожного, незалежно від його частки в майні підприємства. Інтереси трудового колективу представляє профспілковий комітет.
Ліквідація і припинення діяльності ЗАТ «Хадлер» здійснюється за рішенням засновників або судових органів у порядку передбаченому законом України «Про підприємництво».