Реферат: Символіка УНР - текст реферата. Скачать бесплатно.
Банк рефератов, курсовых и дипломных работ. Много и бесплатно. # | Правила оформления работ | Добавить в избранное
 
 
   
Меню Меню Меню Меню Меню
   
Napishem.com Napishem.com Napishem.com

Реферат

Символіка УНР

Банк рефератов / Гражданское право и процесс

Рубрики  Рубрики реферат банка

закрыть
Категория: Реферат
Язык реферата: Украинский
Прислал: Калинин. В.Р.
Дата создания: 2009
Дата добавления:   
 
Скачать
Microsoft Word, 67 kb, скачать бесплатно
Заказать
Узнать стоимость написания уникального реферата
Текст
Факты использования реферата

Узнайте стоимость написания уникальной работы

Державний прапор — це певного кольору полотнище, яке є одним з основних символiв, вiдмiтних знакiв суверенної держави.
Згiдно з ч. 2 ст.20 чинної Конституцiї України Державним прапором України є стяг iз двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього i жовтого кольорiв. Затвердження синьожовтого Державного прапора України вiдтворило в собi нацiональну символiку в галузi прапорництва, що має бiльш як тисячолiтню iсторiю та бере початок з Київської Русi, де найпоширенiшими державними кольорами були синiй, червоний, жовтий, блакитний. Поєднання синього i жовтого кольорiв, що символiзує чисте небо i хлiбний лан, говорить про миролюбнiсть Української держави i має мiцне iсторичне корiння.
Прапори синього i жовтого кольорiв використовувались окремими полками i сотнями Вiйська Запорозького пiд час Визвольної вiйни (16481654 рр.) пiд проводом Б. Хмельницького. Традицiя поєднувати цi кольори була характерна й для гербiв тогочасних мiст України. Прапори iз синiм та жовтим кольорами активно використовувалися в перiод вiдзначення та святкування ювiлеїв Тараса Шевченка в 1911 i 1914 роках.
Жовтосинiм був перший прапор Української Народної Республiки. В 1917 р. синьожовтий прапор був державним символом ЗахiдноУкраїнської Народної Республiки, а в 1939 р. стверджений як державний для Карпатської України.
Вперше в новiтнiй iсторiї нашої держави нацiональний прапор України був офiцiйно пiднятий 24 липня 1990 р. i розмiщений перед будiвлею Київської мiськради на Хрещатику поряд з червоносинiм прапором УРСР. Ця подiя по праву заслуговує на особливе мiсце в iсторiї, тому й отримала в 2000 р. статус державного свята, так званий День нацiонального прапора, що й визначило майже на рiк дату проголошення незалежностi України. 4 вересня 1991 р. нацiональний синьожовтий прапор було пiднято у Києвi над будинком Верховної Ради України. Однак тiльки 18 вересня 1991 р. синьожовтий прапор був офiцiйно узаконений постановою Президiї Верховної Ради України. В цьому документi, зокрема, йшлося: «До ухвалення Конституцiї України дозволити в протокольних заходах використовувати жовтоблакитний прапор». Двобарвне полотнище не мало в той перiод статусу державного, проте повсюдно замiнило червоносинiй прапор УРСР.
Як державний символ України нацiональний прапор був остаточно затверджений Постановою Верховної Ради України вiд 28 сiчня 1992 р. «Про Державний прапор України». У цьому документi проголошувалося, що Державний прапор України — це прямокутне полотнище, яке складається з двох рiвних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, зi спiввiдношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Аналогiчна за змiстом норма була вiдтворена i в Конституцiї України 1996 р.
Державний прапор України постiйно пiднiмається на будiвлях: Верховної Ради України, Резиденцiї Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, вищих судових органiв, Прокуратури України, державних мiсцевих адмiнiстрацiй i органiв мiсцевого самоврядування, дипломатичних представникiв i консульських установ в iноземних країнах вiдповiдно до норм мiжнародного права, правил дипломатичних протоколiв i традицiй країни перебування.
Державний прапор України пiднiмається на вiйськових кораблях та iнших суднах ВiйськовоМорського флоту; пiд час офiцiйних церемонiй, що проводяться органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування; в мiсцях постiйної дислокацiї вiйськових частин i окремих пiдроздiлiв Збройних Сил України, iнших вiйськ i вiйськових формувань.
У днi державних свят прапор вивiшується на будiвлях громадських об’єднань, пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, а також на житлових будинках.
Державний прапор України постiйно встановлюється в залi засiдань Верховної Ради України, Кабiнету Мiнiстрiв України, в залах судових засiдань, на транспортних засобах Президента України та iнших вищих посадових осiб; в робочому кабiнетi Президента України та iнших примiщеннях, що призначаються для проведення з його участю урочистих заходiв, у робочих кабiнетах керiвникiв центральних та мiсцевих органiв влади, глав мiсцевих органiв самоврядування.
Зображення Державного прапора України наносяться на повiтрянi судна України; космiчнi апарати, що запускаються Україною. Вони використовуються також як бортовi знаки державної належностi кораблiв, катерiв i суден прикордонної служби України.
Державний прапор України пiднiмається в днi офiцiйно оголошеного трауру. В цих випадках у його верхнiй частинi флагштоку (мачти) крiпиться чорна стрiчка, довжина якої дорiвнює довжинi полотнища прапора. В знак трауру Державний прапор України приспускається.
Державний прапор України може використовуватися як елемент або геральдична основа державних нагород України, емблем i прапорiв органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування.
Про те, що цьому державному символу надається особливе значення, свiдчить встановлення, поряд iз загальною кримiнальною вiдповiдальнiстю за публiчну наругу над усiма державними символами, окремої вiдповiдальностi за публiчну наругу над офiцiйно встановленим або пiднятим прапором iноземної держави (ч. 2 ст. 338 Кримiнального кодексу України), за пiдняття Державного прапора України на рiчковому або морському суднi без права на цей прапор (ст. 339 Кримiнального кодексу України).
Державний герб України — це встановлений Конституцiєю України символiчний знак, який у графiчних i кольорових зображеннях вiдображає наступництво гербової символiки української державностi на рiзних етапах її розвитку. Високе призначення Державного герба України — бути носiєм нацiональної гербової символiки — чiтко виражено в чч.3 i 4 ст. 20 Конституцiї: в третiй — названо складовi частини великого Державного герба України — малий Державний герб України та герб Вiйська Запорозького; в четвертiй — головним елементом великого Державного герба України затверджено Знак Княжої Держави Володимира Великого, який поiменовано малим Державним гербом України.
Таким Знаком Княжої Держави, як вiдомо, був тризуб, який за часiв правлiння в давньоруськiй державi — Київськiй Русi — князя Володимира Святославовича (9801015 рр.), названого Великим, виконував функцiю Державного герба. Як знак державної влади тризуб використовувався київськими та iншими князями протягом декiлькох столiть. У березнi 1918 р. Центральна Рада затвердила тризуб гербом Української Народної Республiки (УНР).
Що стосується герба Вiйська Запорозького («Козак з мушкетом»), то його походження пояснюється тим, що на прапорах козацьких сотень, полкiв найпоширенiшим було зображення козака з шаблею, мушкетом, що й стало прообразом герба Вiйська Запорозького.
Вiдповiдно до Постанови Верховної Ради України вiд 19 лютого 1992 р. «Про Державний герб України» малий Державний герб України — це тризуб кольорового (золотавого) та чорнобiлого зображення на тлi синього кольору.
Цiєю постановою передбачено, що зображення малого Державного герба України помiшується на печатках органiв державної влади i державного управлiння, бланках державних установ, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвiдченнях з обов’язковим додержанням пропорцiй зображення герба. Порядок створення та використання зображень герба у кожному випадку повинен передбачатися вiдповiдними нормативноправовими актами. Малий Державний герб України помiшується на печатках бланкiв та iнших документах вищих, центральних та мiсцевих органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та iнших органiв, органiзацiй i установ незалежно вiд форм власностi, якщо вони надiленi державновладними повноваженнями.
Державний герб України повинен помiщуватися на документах, що посвiдчують особу громадянина України, а також на iнших документах загальнодержавного зразка, що видаються органами, установами, органiзацiями державної влади; на державних нагородах i вiдповiдних їм документах на них; на форменому одязi, встановленому для осiб, що перебувають на вiйськовiй або iншiй державнiй службi (в тому числi й для працiвникiв ОВС), як вiдмiтний знак тощо.
Державний герб України помiшується на фасадах будiвель офiцiйної резиденцiї Президента України, офiцiйних резиденцiях органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування; в залi засiдань Верховної Ради України, Кабiнету Мiнiстрiв України, судових органiв; у робочих кабiнетах Президента України, керiвникiв органiв державної влади, глав органiв мiсцевого самоврядування та в iнших офiцiйних мiсцях.
Коли йдеться про Державний герб, то у свiтовiй практицi не усталилося суворої регламентацiї засад його творення. Це, так би мовити, «нацiональний продукт» — вiддзеркалення специфiки геральдичних традицiй, що примхливо фокусують своєрiднi риси iсторичного розвитку певної країни.
Для прикладу, в iталiї, якщо виходити з жорстких геральдичних канонiв, герба немає зовсiм. Його функцiї виконує державна емблема цiлком умовного геральдичного характеру, що поєднує зображення трибка i п’ятикутної зiрки, оповитих дубовою i лавровою гiлками, тодi як морськi прапори країни й президентський штандарт прикрашає геральдична варiацiя на тему вiдзнак Венецiї, Генуї, Aмальфи та Пiзи. Самобутнiй спосiб геральдичної презентацiї обрала й Францiя, що послуговується двома знаками: загальновiдомою емблемою з лiкторським пучком i орденом Почесного легiону та щитом, у якому поєднано герби всiх департаментiв країни. Натомiсть, наприклад, у Швецiї вiддають перевагу, образно кажучи, «класичному варiанту», використовуючи малий i великий герби. iсторiя знає непоодинокi випадки функцiонування водночас трьох державних гербiв: великого, середнього i малого, як це, скажiмо, практикувалося в Росiйськiй iмперiї, а в перiод мiж свiтовими вiйнами — у Чеськiй Республiцi.
Не менш специфiчним у сферi державної символiки виявився й шлях України. Не розглядаючи його докладно, тут коротко спинимося лише на традицiї побутування великого i малого державного гербiв, якiй вже майже сто рокiв.
Правовий прецедент використання великого i малого державних гербiв УНР створив закон, ухвалений Центральною Радою 22 березня 1918 р. Обидва знаки мало рiзнилися композицiйно. З самого початку вони стали об’єктом аргументованої критики В.Mодзалевського i Г. Нарбута. Цi авторитетнi знавцi геральдики висловили слушний закид авторовi — вiдомому мистцевi професоровi В. Kричевському, що вiн, малюючи герб, робив це тiльки як художник, «не звертаючи нiякої уваги на вимоги геральдики i навiть цiлком незнайомий з нею». Згодом їх пiдтримали й iншi фахiвцi, якi вбачали основнi хиби гербiв у рiзному вiдтвореннi на кожному з них «знака Володимира», негеральдичному його оздобленнi у виглядi ромбiв, а також у невиразностi орнаменту. Не був досконалим i сам березневий закон 1918 р., зокрема, в його текстi не дано опису гербiв, не зазначено їхнiх розмiрiв тощо. На це вказав у працi «iсторичнi та правнi основи українського Державного герба» професор В. Tрембiцький. Прагнучи заповнити наявнi в законi прогалини, автор сформулював приписи технiчного оформлення українського державного герба i радив, як це узвичаєно у свiтовiй практицi, з пошаною i «повною точнiстю» вiдтворювати державнi символи.
Великий i малий герби 1918 р. стали першим втiленням iдеї дуалiзму українського державного герба, яка згодом набула свого розвитку. Так, наприкiнцi 30x рр. XX ст. вiдомий український геральдист M. Битинський на замовлення уряду УНР в емiграцiї розробив проект державних вiдзнак України, серед них великого, середнього й малого державних гербiв. Лейтмотивом цiєї працi — справжнього шедевра українського геральдичного мистецтва — стала соборнiсть українських земель, що на час створення проектiв перебували в складi рiзних державних утворень: Чеської Республiки, Другої Речi Посполитої, Румунського королiвства, СРСР. Проекти M. Битинського здобули суспiльне визнання й прихильнiсть. Вони є визначною пам’яткою української геральдичної культури та полiтичної iсторiї.
Нову сторiнку української геральдики вiдкрила ухвалена 19 лютого 1992 р. Верховною Радою України Постанова «Про Державний Герб України», якою затверджено «Тризуб як малий герб України» i головний елемент великого герба. Ця ухвала найвищого законодавчого органу засвiдчила не тiльки тривалiсть та iсторичну вагу нашої геральдичної i мистецької традицiї, але також реалiзоване в гострiй полiтичнiй боротьбi прагнення нацiональнодержавницьких сил забезпечити правову й полiтичну спадкоємнiсть рiзних форм української державностi.
Основи iдейної конструкцiї чiльного атрибуту держави заклала ст. 20 Конституцiї України (1996 р.). Вона визначила обов’язковими складовими майбутнього великого Державного герба малий Державний герб України (як його головний елемент) i герб Вiйська Запорозького.
На виконання Постанови Верховної Ради «Про державнi символи України» вiд 3 вересня 1996 р. i постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 2 листопада 1996 р. «Про проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного Герба України i кращий текст Державного Гiмну України» спецiально створена Державна комiсiя з пiдготовки та проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного герба України 11 червня 1997 р. схвалила проект, пiдготовлений авторським колективом у складi M.Ф.Дмитрiєнко, О.A.Iваxненка, В.С.Miтченка, Ю.K.Савчука.
Не вдаючись у подробицi багаторiчного процесу створення й графiчного вдосконалення проекту великого Державного герба України, викладемо бодай провiднi положення його концепцiї. Як основнi елементи головного символу країни обрано тi, що вiдображають iсторичний шлях нашої державностi й водночас вiдповiдають канонам свiтової геральдики та правовим нормам. Зокрема, вiдповiдно до вимог Конституцiї України автори в центрi композицiї розмiстили малий Державний герб України.
Таке iдейне, геральдичне й графiчне вирiшення потребувало логiчного доповнення, що мало виразнiше створити iсторичне тло, повнiше розкрити головний змiст державної символiки. Його формують, як того вимагає конституцiйна норма, герб Вiйська Запорозького, а також герб ГалицькоВолинської держави. Тож композицiя великого Державного герба України вiдводить козаковi з мушкетом i золотому леву почесну роль щитотримачiв, немовби охоронцiв i спадкоємцiв державного герба княжої доби.
Державний гiмн — це урочистий нацiональний поетикомузичний твiр, що представляє вiтчизну, iсторичнi подiї та їх героїв, i в силу цього визнаний у встановленому порядку одним iз символiв держави.
Музична редакцiя, опис, текст, а також порядок використання Державного гiмну України затвердженi Законом України вiд 6 березня 2003 р. «Про Державний Гiмн України». Згiдно зi ст.1 цього Закону «Державним гiмном України є нацiональний гiмн на музику М.Вербицького зi словами першого куплету та приспiву твору П.Чубинського...» Як поетикомузичний твiр урочистого характеру Державний гiмн України вiдображає патрiотизм українського народу, його державницькi та суспiльнi iдеали, насамперед: свободу i незалежнiсть.
Хоча в Українi в XIX ст. було створено чимало нацiональних гiмнiв, у тому числi на слова i.Франка та Т.Шевченка, жоден не став державним нi в Українськiй Народнiй Республiцi, нi в Українськiй Радянськiй Соцiалiстичнiй Республiцi.
Прообразом Державного гiмну України став нацiональний гiмн «Ще не вмерла Україна», створений в 60х роках XIX ст. вiдомим українським поетом, етнографом та фольклористом Павлом Чубинським (18391884 рр.), музику до якого написав український композитор i диригент Михайло Вербицький (18151870рр.). У зв’язку з проголошенням державної незалежностi України Указом Президiї Верховної Ради України вiд 15 сiчня 1992 р. «Про Державний гiмн України» було затверджено музичну редакцiю Державного гiмну України, авторство якої належить М. Вербицькому. Закон України «Про Державний гiмн України» затвердив текст гiмну на слова П.Чубинського, але взяв iз нього тiльки перший куплет та приспiв.
Закон України «Про Державний гiмн України» встановлює, що урочистi заходи загальнодержавного значення розпочинаються i закiнчуються виконанням Державного гiмну України, а його музичне виконання здiйснюється пiд час проведення офiцiйних державних церемонiй та iнших заходiв. До числа урочистих заходiв, коли виконання Державного гiмну України є обов’язковим, належать: вступ на посаду Президента України пiсля складання ним Присяги; вiдкриття i закриття сесiй Верховної Ради України, сесiй мiських рад народних депутатiв; вступ на посаду глав органiв державної влади й органiв мiсцевого самоврядування та iншi заходи такого характеру. Офiцiйними церемонiями є пiдняття Державного прапора України, зустрiч глав iноземних держав та iн. Пiд час офiцiйного виконання Державного гiмну України всi присутнi вислуховують його стоячи, чоловiки — без головних уборiв. Коли його виконання супроводжується пiдняттям Державного прапора України, то присутнi при цьому повертаються до нього обличчям.
Державний гiмн України може виконуватись пiд час вiдкриття пам’ятникiв i пам’ятних знакiв; вручення державних нагород України; вiдкриття i закриття урочистих зборiв, присвячених державним святам України тощо.
1Архитектура и строительство
2Астрономия, авиация, космонавтика
 
3Безопасность жизнедеятельности
4Биология
 
5Военная кафедра, гражданская оборона
 
6География, экономическая география
7Геология и геодезия
8Государственное регулирование и налоги
 
9Естествознание
 
10Журналистика
 
11Законодательство и право
12Адвокатура
13Административное право
14Арбитражное процессуальное право
15Банковское право
16Государство и право
17Гражданское право и процесс
18Жилищное право
19Законодательство зарубежных стран
20Земельное право
21Конституционное право
22Конституционное право зарубежных стран
23Международное право
24Муниципальное право
25Налоговое право
26Римское право
27Семейное право
28Таможенное право
29Трудовое право
30Уголовное право и процесс
31Финансовое право
32Хозяйственное право
33Экологическое право
34Юриспруденция
 
35Иностранные языки
36Информатика, информационные технологии
37Базы данных
38Компьютерные сети
39Программирование
40Искусство и культура
41Краеведение
42Культурология
43Музыка
44История
45Биографии
46Историческая личность
47Литература
 
48Маркетинг и реклама
49Математика
50Медицина и здоровье
51Менеджмент
52Антикризисное управление
53Делопроизводство и документооборот
54Логистика
 
55Педагогика
56Политология
57Правоохранительные органы
58Криминалистика и криминология
59Прочее
60Психология
61Юридическая психология
 
62Радиоэлектроника
63Религия
 
64Сельское хозяйство и землепользование
65Социология
66Страхование
 
67Технологии
68Материаловедение
69Машиностроение
70Металлургия
71Транспорт
72Туризм
 
73Физика
74Физкультура и спорт
75Философия
 
76Химия
 
77Экология, охрана природы
78Экономика и финансы
79Анализ хозяйственной деятельности
80Банковское дело и кредитование
81Биржевое дело
82Бухгалтерский учет и аудит
83История экономических учений
84Международные отношения
85Предпринимательство, бизнес, микроэкономика
86Финансы
87Ценные бумаги и фондовый рынок
88Экономика предприятия
89Экономико-математическое моделирование
90Экономическая теория

 Анекдоты - это почти как рефераты, только короткие и смешные Следующий
Молодожёны - это когда на выходные трусы надевать вообще нет смысла.
Anekdot.ru

Узнайте стоимость курсовой, диплома, реферата на заказ.

Обратите внимание, реферат по гражданскому праву "Символіка УНР", также как и все другие рефераты, курсовые, дипломные и другие работы вы можете скачать бесплатно.

Смотрите также:


Банк рефератов - РефератБанк.ру
© РефератБанк, 2002 - 2016
Рейтинг@Mail.ru