Реферат: Конституционное право Украины - текст реферата. Скачать бесплатно.
Банк рефератов, курсовых и дипломных работ. Много и бесплатно. # | Правила оформления работ | Добавить в избранное
 
 
   
Меню Меню Меню Меню Меню
   
Napishem.com Napishem.com Napishem.com

Реферат

Конституционное право Украины

Банк рефератов / Законодательство и право

Рубрики  Рубрики реферат банка

закрыть
Категория: Реферат
Язык реферата: Русский
Дата добавления:   
 
Скачать
Архив Zip, 58 kb, скачать бесплатно
Заказать
Узнать стоимость написания уникального реферата

Узнайте стоимость написания уникальной работы

1. Понятие и сод. Кон. Стро я. 2. Структ. и прин. самоорганиз. гражд. Общества 3. Проблемы соотнош. гражд. об-ва и правов. гос-ва. 4. Основ. институты. гражд. общ-ва и конст. ср-ва обеспеч. его функциониров. 5. Объеденения граждан. 6. Полит. партии и их роль в жизни гражд. об-ва 7. Общественные организац: понятие и виды. 8. Демократ. правовое гос-во. 9. Чел, личн, гражданин в совр конституциализме. 10. Понятийные ср-ва, опред-ющие положение личности в гос-ве и общ-ве. 11. Понятие, юр. природа и классификация К-ционных прав, свобод, зак-ных интер есов о обяз-тей гр-ан. Соотношение индивидуальных и коллективных прав. 12. Гарантии осущ-ния прав, свобод и обяз-тей гр-ан. 13. Задачи органов исполн. и суд. властей, контрольно-надзорных, правоохр. ор ганов, объединений гр-ан в обеспечении правовой защищенности чел-ка. 14. Междунар.-правов. стандарты и К-ционное зак-во о правов. положении чел-ка и гр-на. 15. Понятие и виды гр-ких состояний личности. Правовая регламентация гр-ких состояний личности. 16. Гражданство: понятие и К-ционная природа. 17. Принадлежность к гр-ву и приобретение гр-ва. 18. Условия принятия гр-ва. Прекращение гр-ва. 19. Понятие и правовой статус иностранных граждан. 20. Лица без гражданства: понятие и особенности правового положения. Пробл ема полигражданства. 21. Понятие и особенности правового статуса беженца. Проблема вынужденны х переселенцев. 22. Особенности правового положения лиц, получивших убежище. 23. Парламентарная и президентская республика: особенности организации и функционирования государственной власти, управления и территориально го самоуправления. 24. Государственный строй и форма государства в Украине: понятие и соотнош ение. 25. Суверенитет государства. Народный, национальный, государственный сув еренитет. 26. Народ— носитель суверенитета и источник государственной власти. 27. Организационно-правовые формы народного волеизъявления /прямого наро довластия/. 28. Содержание и практическая реализация принципа разделения властей в п равовом государстве. 29. Конституционная организация государственной власти и местного самоу правления в Украине. 30. Государственные символы и правовой порядок их использования. 31. Понятие и принципы териториального устройства Украины. 32. Конституционные /юридические/ признаки унитарного государства Украин ы. Разграничение компитенции республики Украина и автономной республи ки Крым. 33. Конституционные средства совершенствования и гармонизации межнацио нальных отношений в старне. 34. Государственная территория: понятие и состав. 35. Государственная граница: понятие, виды, порядок установления, режимы. 36. Государственные организации и средства защиты государственной грани цы в условиях мира, войны, териториальной обороны. 37. Административно-териториальное устройство Украины и порядок решения вопросов административно-териториального устройства. 38. Понятие органа государства, его признаки и конституционный статус. 39. Структура действующего законодательства о государственных органах У краины. 40. Конституционные принципы организации и деятельности органов государ ства. Демократизация организации и деятельности государстванного аппа рата. 41. Законодательная власть: структура, порядок деятельности, компетенция. 42. Конституционный статус народного депутата и правовые гарантии его де ятельности. 43. Президент Украины: полномочия и роль в системе государственных органо в. 44. Администрация Президента. 45. Кабинет Министров: место в системе органов и исполнительной власти, стр уктура и компетенция. 46. Центральная государственная администрация: понятие, структура. 47. Местная государственная администрация: понятие, структура, компетенц ия. 48. Аппарат ВР У-ны. 49. Регламент ВР У-ны. 50. Комитеты ВР У-ны. 51. Ф-ции и полномочия комитетов ВР У-ны. 52. Орг-ция работы комитетов ВР У-ны. 53. Требования к заключениям и рекомендациям комитетов ВРУ. 54. Сессии ВРУ (по регламенту ВРУ). 55. Заседания ВРУ (по регламенту ВРУ). 56. Формирования органов суд. и исполнит. Власти ВРУ, персональное избрание , назначение и освобождение от должности. 57. Законодательная процедура (по регламенту ВРУ). 58. Принятие постановлений и иных актов ВРУ, ее органами и д. лицами. 59. Осущ-ние ВРУ и ее органами контрольных ф-ций и полномочий. 60. Рассмотрение и принятие решений ВРУ по спец. Процедурам. 61. Принятие, осн. принципы и система местного самоуправления. 62. Сельский, поселковый и городской голова. 63. Организационно-правовая основа местного самоуправления. 64. Исключительная компетенция сельских, поселковых и городских советов. 65. Полномочия исполнительных органов в с., п., г. советах. 66. Сессия с., п., г. советов. 67. Постоянные комиссии с., п., г. советов. 68. Правовой статус депутата местного совета. 69. Гарантии местного самоуправления. 70. Ответственность органов и д. лиц местного самоуправления. 71. Регламент Конституционного Суда Украины. 72. З-он У-ны «О выборах народных депутатов Украины». 1. Понятие и сод. Кон. Строя. К.С. это юрид. орг-ция общ-ного и гос-ного строя, политико-правовой фундамент формирования гр-кого общ-ва и правового гос-ва, ср-ва обеспечен ия приоритета прав и свобод человека и гр-на в отношении любых других кол лективно-субъективных прав. К-ционный строй У-ны представл. собой систему обществ. отнош,. которые пред усматривает, регул. и охраняет ее К-ция, то есть порядок, что устанавливает ее Осн. З-н в гос-ве и общ-ве. Общепризнанными составными конституционного строя есть основы гос-ног о и общест. строя, к-ционный статус человека и гражданина, формы прямого на родовластия, орг-ция гос-ной власти и местного самоуправления и статус и х органов, территориальный строй и другие институты гос-ва и общ-ва. Первоочередное значение К-ция У-ны, как и к-ции большинства стран мира, пре доставляет закреплению к-ционных основ гос-ного и общ-ного строя. К-ция, как осн. з-он гос-ва, закрепляет отношения, определяющие построение, устройство и функционирование гос-ва как орг-ции полит. власти. К ним отно сятся отношения, которые складываются по поводу: · -формы гос-ного правления, · -политического режима, · -гос-ного устройства, · -использования атрибуто в и символов гос-ва. 2. Структ. и прин. самоорганиз. гражд. Общества Создание общ-ных структур, к-рые поддерживают, способствуют и и нициируют общ-но-полезные дела в системе самоупр-ния, явл. одним из главны х задач органов самоупр. За инициативой жителей сел, поселков и городов с оответствующие сельские, поселковые и городские советы могут позволяю щие им создавать строительные, уличные, квартальные и др. органы самоорг- ции нас-ния. Целью деят-ти таких органов есть поддержка усилий органов ме стного самоупр-ния, реализация актов местных референдумов, осущ-ния общ- ных инициатив и т.п. Органы самоорг-ции нас-ния действуют в пределах К-ции и законов У-ны, устав ов (положений) о них, утвержденных в опред. законом порядке. Развивая общ-н ые инициативы, жители сел, поселков и городов через создаваемые ими орга ны самоорг-ции населения, сельские, поселковые и городские советы укрепл яют свои позиции в отношениях с исполнит. органами местного самоупр-ния и органами исполнит. власти, а если нужно, то и делают сопротивление проти в давления с боку собственных и гос-ных исполнит. структур. К-ция предусм. делегирование сельскими, поселковыми и, городскими совета ми полномочий органам самоорг-ции нас-ния. Создание общ-ных структур в системе местного самоупр-ния районными и обл . советами К-ция не предусматривает. Предоставление такого права исключи тельно сельским, поселковым и гор. советам делает положение районных и о бл. Советов зависимым от советов первичного уровня самоупр-ния. Это дает возм-сть последним создавать вокруг районных и областных советов разли чные общ-ные фонды, объединения тер-ных общин и т. п., к-рые усиливают их возд ействие на районные и областные советы и т.п. Вопросы орг-ции и деят-ти органов самоорг-ции нас-ния как составной части системы местного самоупр-ния определ.зак-вом о местном самоупр-нии. 3. Проблемы соотнош. гражд. об-ва и правов. гос-ва. Гражданское общество - это, во-первых ассоциац ия людей, в которой каждый чел-к свободен как обладающий неотчуждаемыми правами, равноправен с др. членами ассоциации, самостоятелен в выборе пр авового состояния (гражданство, иностранство, безгражданство), во-вторых, внегос-ные (институционализированные в объединения граждан) ассоциации людей по социальной, этнической, религиозной и др. принадлежности полит., професс иональным и др. интересам, в-третьих, формирующиеся на этих основах общ-ны е (внегос-ные) отношения, развивающиеся и функционирующие на самоуправле нческих началах, самопроявлении воли и интересов отдельных индивидов и их ассоциаций, действующих в правосвободном (свободном от гос-но-правово го воздействия) пространстве общ-ва. Становление и функционирование гражданского общества во внегос-ной сф ере общ-ных отношений не означает его изолированность от гос-но-правовых ин-тов, орг-ционной деят-ти гос-ных органов и орг-ций, правовых ср-в воздейс твия на деят-ть орг-ций и поведение людей в системе гражд. общ-ва. При этом используются разл. Гос-но-правовые ср-ва - законодат. акты, правов ые отношения, складывающиеся в связи с правовым регулированием поведен ия людей, орг-цией, реорг-цией, деят-тью и прекращением объединений людей, функционированием др. ин-тов гражд. общ-ва, договорные и внедоговорные ср- ва правового регулирования взаимоотношений, взаимодействия общ-ва и го с-ва, правоохранит. Деят-сть гос-ва, его органов и орг-ций. Демократическое правовое гос-во - это учрежденная и действующая на демократических началах юр. орг-я общества , пр. форма организации и деятельности публично-полит. власти, ее взаимоот ношений с человеком в различных гражд. (прав) состояниях и гражд общество м. Важнейшие принципы гражд общества и демокр. правового гос-ва, их взаимоо тношений на индивидуальном и массовом (ассоциированном) уровнях закреп лены и оформлены в системе К-ционного строя. В отличие от общ-ва, в к-рое гос- во входит в кач-ве важнейшей полит орг-ции, центра, вокруг к-рого «вращаетс я» вся полит. жизнь, гражд. общ-во не включает гос-во, несмотря на то, что все его потребности и интересы в различной степени и форме находят отражени е в гос. деят-ти, преломляются «сквозь» волю гос-ва, получая всеобщее значе ние в системе зак-ва, юр. средств, обеспеч-щих стабильность и нормальное ра звитие гражд. общ-ва. Определяется служебная, обслуживающая роль гос-ва в отношении гражданс кого общ-ва, воссоздание для него нормальных демократических условий су ществования и развития. С др. стороны, функционирование гражд. общ-ва в соо тветствие с законами гос-ва, уважении общ-вом гос-венности. Конституционными признаками демократического правов ого государства являются : - разграничение функций, сфер влияния и ответственности между государст вом и гражданским обществом с тем, чтобы государственное регулирование в гражданском обществе осуществлялось в пределах, определенных Консти туцией, создавало для общества условия нор мального развития, а граждан ское общество и его институты, оказывая постоянное влияние на государст венную политику, не претендовали на суверенную власть, на осуществление властно-управленческих функций, узурпацию власти отдельными партиями, группировками или ли цами, а являлось свободной ассоциацией людей.их со циальным домом; - достижение политической (государственной) власти только посредством з аконом предусмотренных форм прямого народовластия, демократических вы боров, имеющих всеобщий, равный, прямой характер при условии тайного гол осования и исключительного права высшего органа государственной власт и выступать от имени всего народа: - разделение государственной власти на законодательную, исполнительну ю, контрольную, судебную, каждая из которых действует независимо, самост оятельно, во взаимодействии с другими властями и, как правило (исключени е может быть установлено только Конституцией), без права взаимного делег ирования функций и полномочий, на началах взаимных сдержек и противовес ов; - разграничение компетенции между центральной властью и орга нами регио нального и местного самоуправления, центральной и местной государстве нной администрацией, органами регионального, мес тного самоуправления и другими формами территориальной самоорганизации граждан с правом де легирования полномочий и договорной компетенции в системе самоуправле ния территориальным коллективом (общины, коммуны); - признание государством (но не октраирование, не «дарованием им) естеств енных, неотчуждаемых и неприкосновенных прав и своб од человека и гражданина, обеспечение этих прав и свобод госуд арственной защитой 4. Основ. институты. гражд. общ-ва и конст. ср-ва обеспеч. его функционир ов. Осн. институтами гр-кого общ-ва явл.: · собственность в установ ленныз законом формах; · свободное предпринимате льство в условиях добросовестной конкуренции и социальной направленно сти, защиты интересов потребителей; · эколог. Безоп-ть как систе ма мер, проводимых в соответствующих орг-ционных формах и направленная н а сохранение окружающей среды, генофонда живой природы; · семья-естественная и осн овная ячейка общ-ва, в к-рой брак основан на добровольном и свободном согл ашении мужчины и женщины, равноправных семейных отношениях; · охрана здоровья народа к ак система социально-экон., медико-санитарных, оздоровительно-профилакт ических мер; · народное образование, ра звитие науки, культуры и искусства в условиях свободного выбора каждым ч ел-ком и объединениями людей форм и видов образования, сфер занятия науч ной деятельностью, областью культуры и искусства; · объединения гр-ан-полит. п артии, массовые движения, профессиональные союзы, добровольные товарищ ества, фонды, ассоциации и др. объединения людей (не имеющих целью получен ие прибыли); · ср-ва массовой информаци и, действующие на основе свободы, исключения цензуры и монополизма каких -либо ср-в массовой информации. Становление и функционир ование гр-кого общ-ва во внегос-ной сфере общ-ных отношений не озачает его изолированности от гос-но-правовых институтов, орг-ционной деят-ти гос. о рганов и орг-ций, правовых ср-в воздействия на деят-ть орг-ций и поведение людей в системе гражд. общ-ва.К-ция закрепляет основы формирования, разви тия и защиты гражд. общ-ва, определяет начала его взаимосвязей с гос-вом. О на должна провозгласить приоритет гр-кого общ-ва над гос-вом, обеспечива ющим условия нормального его функционирования. При этом используются разл. гос.-правовые ср-ва-законодат. Акты, правовые о тношения, складывающиеся в связи с правовым регулированием поведения л юдей, орг-цией, реорг-цией, деят-тью и прекращением объединений людей, функ ционированием др. институтов гр-кого общ-ва, договорные и внедоговорные ср-ва правового регулирования взаимоотношений, взаимодействия общ-ва и гос-ва, правоохр. деят-ть гос-ва, его органов и орг-ций. 5. Объеденения граждан. Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, ств орене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес , асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається полі тичною партією або громадською організацією.Дія цього Закону не поширю ється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що ма ють основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцев ого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрор айонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), орган и громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), ін ші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначаєтьс я відповідним законодавством.Особливості правового регулювання діяль ності профспілок визначаються Законом України про профспілки. Громадська організаціяПолітична партія Об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та глас ності. Вони вільні у вибор напрямів своєї діяльності.Обмеження діяльнос ті об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та зако нами України.Всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів об'єднання. Об'єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні докум енти, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати. 6. Полит. партии и их роль в жизни гражд. об-ва Стаття 2. Політична партіяПолітичною партією є об'єднання грома дян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного р озвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політик и, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі. Щодо політичних п артій в Конституції також заначається, що політичні партії в Україні спр ияють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у в иборах. Членами полі тичних партій можуть бути за цією Конституцією лиш е громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встан ов люються виключно Конституцією і законами України. Як складова частин а права громадян України на об'єднання закріплюється їх право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економ ічних прав та інтересів (ст. 36). Щ одо гарантій цього права в Конституції зазначається, що ніхто не може бу ти примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у пра вах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Разом з тим Кон ституцією передбачаються певні обмеження щодо утворення і діяльності політичних парті й та громадських організацій. Зокрема, відповідно до статті 37 Основного Закону утворен ня і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмн і цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і т ериторіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захопле ння державної влади, пропаганда війни, насильства та розпалювання міжет нічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи люди ни, здоров'я насе лення забороняється. Політичні партії та громадські ор ганізації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створ ення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої і судової влади і виконавчих органах місцевого само врядува ння, військових формуваннях, а також на державних під приємствах, у навча льних закладах та інших державних установах і організаціях, що було поши реним явищем протягом тривалого часу. 7. Общественные организац: понятие и виды. Стаття 3. Громадська організаціяГромадською організацією є об' єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інш их спільних інтересів. см полит партии (пред) 8. Демократ. правовое гос-во. См вопрос 3 9. Чел, личн, гражданин в совр конституциализме. Совокупность свойств, которые характерезуют человека как соц иальное существо, участника общ. Отношений, охватывается понятием лично сти. Наличие у человека определенных прав и свобод свидетельствует о фор мировании личности, обладающей определенным статусом в обществе. Таким образом, личность, - это индивид, обладающий определенным статусом в обще стве, комплексом прав, свобод и обязанностей. Конкретный человек выступает биологической основой личности, которая, являясь продуктом общества, характерезуется в единстве социальных и би ологических черт, и включает: -социальные связи и отношения человека; -опыт, знания, навыки, привычки, культурный уровень; -инстинкты,темперамент, чуства, состояние здоровья; -особенности психики и мышления, способности к познанию и творчеству. Человек становится личностью в процессе своего развития, под влиянием к ак индивидуальных, так и социальных факторов. Отношения между личностью и государством определяются правовым положением личности и ее правовы м статусм в обществе и государстве. Правовое положение личности включае т правовое состояние, общюю правосубъектность, политико-правовые принц ипы, основные права, свободы и обязанности личности, а также юридические гарантии их реализации. Основой правового положения личности является ее правовой статус, который представляет собой совокупность прав, свобо д и обязанностей личности, закрепленных в законодательстве. Ядром право вого статуса личности является конституционный статус, как совокупнос ть закрепленных в Конституции прав, свобод и обязанностей. Правовое сост ояние личности отражает принадлежность лица к государству /гражданств о, иностранное гражданство, безгражданство/. Положение человека в общест ве определяет правовое положение личности, соотношение между граждани ном и государством. Различные общества и государства характерезуются н е одинаковым правовым положением личности. Это положение, в свою очередь , зависит от общественно-экономической формации, типа государства, формы правления и полит. движения. Для демократических гос-в характерен высок ий правовой статус личности, наличие признаных естественных прав челов ека, определяющих высокий уровень защищенности и независимости личнос ти. В государствах с авторитарным режимом права и свободы личности полно стью или частично ограничены государством. 10. Понятийные ср-ва, опред-ющие положение личности в гос-ве и общ-ве. Правовое положение личности включает: 1) гр-во, 2) общую правоспособность, 3) политико-правовые принципы, осн. права и обяз-ти гр-ан, 4) а также юрид. гарантии прав, свобод и обяз-тей личности. Гр-во - предпосылка элементов правового положения личности. Объе прав и о бяз-тей, предоставляемых лицу гос-вом, находится в прямой зависимости от гр-ва, устанавливая права и обяз-ти в полном объеме для гр-ан У-ны. Гр-во У-ны опред. постоянную связь лица и гос-ва, находящую свое отражение в их взаим ных правах и обяз-тях. Право на гр-во явл. неотъемлемым правом чел-ка. Общая правосп-ть - это сп-ть иметь права и обяз-ти. Она органически связана с гр-вом, служит его логическим продолжением. Система осн. прав, свобод и обяз-тей охватывает все главные сферы жизни и д еят-ти гр-ан. Соответственно этим сферам она содержит специфические внут рисистемные связи между составляющими ее главными группами прав, свобо д и обяз-тей, а также между отдельными правами, свободами и обяз-тями. По осн. сферам деят-ти людей права, свободы и обяз-ти гр-ан классифицируютс я по 4 группам: -осн. права, свободы и обяз-ти гр-ан в области соц.-экон. жизни; - ..... в обдасти социально-культурной жизни; - ..... в области гос-ной и общ-но-полит. жизни; - ..... в области личной жизни, т.е. в сфере индивидуальной свободы и личной без оп-ти. Гарантии осущ-ния осн. прав и свобод и соблюдение осн. обяз-тей состоят в т ом, чтобы обеспечить возможно более благоприятную обстановку, в к-рой за крепленный в законе статус гр-на становился бы юрид. и фактическим полож ением каждого отдельного чел-ка. Гарантии служат связующим звеном, к-рое дает возм-ть осуществить необходимые в правовом статусе гр-ан переход от предусмотренной в законе возм-ти к действительности, т.е. гарантировать осн. права и свободы гр-ан - значит обеспечивать обладание и пользование и ми и защищать их от нарушителей. Гарантии осн. обяз-тей выражаются в созда нии более благоприятных условий для несения и активного исполнения обя з-тей и в установлении отв-ти, применения вытекающих из нее мер к лицам, не выполняющих своих обяз-тей. 11. Понятие, юр. природа и классификация К-ционных прав, свобод, зак-ных интересов о обяз-тей гр-ан. Соотношение индивидуальных и коллективных пр ав. Термины «права», «свободы» и «обяз-ти» часто употребляются в на циональном праве разных стран мира, в т.ч. и в укр. праве. Им уделяется больш ое внимание в К-ции У-ны и в др. законодат. актах почти всех отраслей права У- ны (К-ционное, админ., семейное право и т.д.).Права и свободы гр-на закреплены в международном праве в виде общепризнанных стандартов, к-рые находятся в междунар. соглашениях и пактах. Где бы гр-нин не находился, он находится под защитой сообщ-ва, своего гос-ва и гос-ва, где он находится. Гос-во через с вои з-ны закрепляет права и свободы гр-ан потому, они явл. фундаментальным и. Права и свободы гр-на и чел-ка-это обеспеченные К-цией и др. з-нами У-ны возм- ти иметь, владеть, пользоваться и распоряжаться эконом-кими, полит., культ урными и др. социальными ценностями, благами; пользоваться свободой дейс твий и поведения в пределах з-на. Права и свободы гр-на, закрепленные к-цие й (ст.22), не явл. исчерпаемыми, они не могут быть отменены. Исходя из содержан ия К-ции У-ны, осн. права и свободы гр-на и чел-ка классифицируются по таким п ризнакам: гражд-кие, политические, экономические, социальные, культурные права и свободы. Это осн. К-ционные права гр-на. Они конкретизируются, дета лизируются в законодательных актах, к-рыми устанавливаются способы защ иты таких прав. Содержание К-ционных обяз-тей составляют общие требования общ-ва и гос-в а к человеку и гр-ну в сфере социальной действительности. К-ционные обяз-в а-это разновид юрид. обяз-в, под к-рыми подразумевается продиктованная за к-вом мера необходимого, обязательного поведения чел-ка. К-ционные обяз-т и определяют обязательное (желаемое) для всех гр-ан и общ-ва поведение чел- ка и гр-на в гос-но-правовой и социальной сферах. Их содержание составляют К-ционные нормы, обобщенные с позиций международно-правовых актов и прин ципов общечеловеческой морали. 12. Гарантии осущ-ния прав, свобод и обяз-тей гр-ан. См. Раздел 2 Конституции Украины. 13. Задачи органов исполн. и суд. властей, контрольно-надзорных, правоо хр. органов, объединений гр-ан в обеспечении правовой защищенности чел-к а. 14. Междунар.-правов. стандарты и К-ционное зак-во о правов. положении че л-ка и гр-на. Право человека -- это гарантированное законом и обеспеченное го сударством возможность поведения лица, а свобода – область человеческ ого поведения, в которую гос-во обязуется не вмешиваться. В современном м ире для большинства государств характерно определенное совпадение взг лядов на то, какие права должны быть представленны индивидом, и закрепле ны в национальных законах.Международно- правовые обязательства, развив ающие и конкретизирующие принцип уважения прав человека составляют со держание международных стандартов в области прав человека.Существуют следующие международные акты о правах человека: всеобщая декларация пр ав человека 1948г./ООН/; Декларация о правах лиц принадлежащих к нац. или этни ческим, религиозным и языковым меньшинствам/1992г./; декларации о защите все х лиц от пыток и др. жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство ви дов обращения или наказания /1975г./; Международный пакт об экономических, со циальных и культурных правах; международный пакт 15. Понятие и виды гр-ких состояний личности. Правовая регламентация г р-ких состояний личности. Гражданин - З-н о гражданстве Иностранец - З-н О правовом положении иностанцев Беженец - З-н о беженцах Лицо без гражданства - З-н о гражданстве и О правовом положении иностанце в 16. Гражданство: понятие и К-ционная природа. Г ражданин - это человек, взятый в его с оотношении с гос-вом, политической властью в общ-ве и законом, основанном на государственно-правовом признании конкретного индивида носителем с убъективных прав и юрид. обязанностей. Право на гражданство является неотъемлемым правом чел овека. Гражданин Украины не может быть лишен гражданства или права измен ить гражданство. Граждане Украины независимо от оснований и порядка при обретения гражданства Украины имеют равные конституционные права и св ободы и являются равными перед законом. Украинское государство гарантирует и защищает конституционные права и свободы - своих граждан и обеспечивает выполнение ими обязанностей пере д обществом. 17. Принадлежность к гр-ву и приобретение гр-ва. Статья 2 . Принадлежность к гр ажданству Украины Гражданами Украины являются: 1) все граждане бывшего СССР, которые на момент провозглашения независимости Украины (24 августа 1991 года) постоянно проживали на территории Украины; 2) лица, которые на момент вступ ления в силу Закона Украины «О гражданстве Украи ны» 3 ноября 1991 года) постоянно прожи вали в Украине, независимо от расы, ц вета кожи, политических, религиозных и других убеждений , пола, этнического и социального происхождения, имущественного положен ия, места жительства, языковых или других приз наков и которые не являютс я гражданами других государств; 3) лица, родившиеся или постоянн о проживавшие на территории Украины, а также их потомки (дети, внуки), если они на 13 ноября 1991 года проживали за пределами Украины, не состоят в гражданстве других государств и до 31 декабря 1999 год а подали в установленном настоящим Законом порядка зая вление об определении своей принадлежности к гражданству Украины; 4) лица, которые приобрели гражд анство Украины в соответствии с настоящим Законом. Статья 11 . Основания приобретения гражданства Укр аины Гражданство Украины приобретается: 1) по рождению; 2) по происхождению; 3) путем принятия в гражданство Украины; 4) путем восстановления в гражд анстве Украины; 5) на других основаниях, предусм отренных настоящим Законом; 6) на основаниях, предусмотренн ых международными договорами, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины. 18. Условия принятия гр-ва. Прекращение гр-ва. Статья 16 . Принятие в гражданство Украины Иностранцы и лица без гр ажданства могут быть по их ходата йствам приняты в гражданство Украины. Условиями принятия в гражданство Украины являются: 1) признание и исполнение Конст итуции Украины и законов Украины; 2) не пребывание в иностранном г ражданстве; 3) непрерывное проживание на за конных основаниях на территории Украины в течение последних пяти лет. Это правило не распространяется на лиц, изъявивших желание стать гражда нами Укра ины, при условии, если они родились или доказали, что хотя бы оди н из их родителей, де душка или бабушка родились на ее территории; 4) владение украинским языком в объеме, достаточном для общения; 5) наличие законных источников существования. Положения абзаца первого пункта 3, пунктов 4, 5 части второй н астоящей статьи мо гут не учитываться в исключительных случаях по .реше нию Президента Украины в отноше нии лиц, имеющих выдающиеся заслуги пер ед Украиной или если их принятие в граждан ство Украины представляет го сударственный интерес для Украины. По истечении действия пункта 3 статьи 2 настоящего Закона гра жданство Украины приобретается .лицами, на которых он распространяется, в порядке, установленном статьей 16, без учета положений абзаца первого пункта 3 и пункта 4 части второй настоящей статьи. Положения абзаца первого пункта 3 и пункта 4 части второй э той статьи не распространяются на лиц, состоящих в браке с гражданами Ук раины. В гражданство Украины не принимаются лица: 1) совершившие преступления пр отив человечества или осуществлявшие геноцид либо совершившие преступ ления против государства или тяжкие преступления против личнос ти; 2) осужденные к лишению свободы до снятия судимости; 3) находящиеся под следствием и ли избегающие наказания либо совершившие преступление на территории д ругого государства; 4) находящиеся на военной служб е, в службе безопасности, в правоохранительных органах, органах юстиции или органах государственной власти иностранного государства. Статья 18. Основания прекращения граж данства Украины Гражданство Украины прекращается: 1) вследствие выхода из гражданства Украины; 2) вследствие утраты гражданства Украины; 3) на основаниях, предусмотренных международными договорами Украины, сог ласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины. 19. Понятие и правовой статус иностранных граждан. Стаття 2. Засади правового статусу іноземцівІноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо і нше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.Іноземці є рівними перед законом неза лежно від походження, соціального і майнового стану, расової та націонал ьної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занят ь, інших обставин.Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо ре алізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України м оже прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, як що відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам У країни, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, я кі проживають в Україні.Іноземці зобов'язані поважати та дотримувати Ко нституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України. Режимы проживания иностранных граждан. Стаття 3. Імміграція і тимчасове перебування іноземцівІноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання аб о для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебува ти на її території. Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійн е проживання, якщо він: * має в Україні законне джерело існув ання; * перебуває у близьких родинних відн осинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадя нами України; * перебуває на утриманні громадянина України;- має на своєму утриманні громадянина України; * в інших передбачених законами Укра їни випадках. Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримуют ь посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або т имчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію. Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважають ся такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої націо нальні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України післ я закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце прожи вання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють. 20. Лица без гражданства: понятие и особенности правового положения. П роблема полигражданства. См. Ст. 26 Конституции. 21. Понятие и особенности правового статуса беженца. Проблема вынужд енных переселенцев. Стаття 1. Поняття "біженець" та умови набуття статусу біженця У цьому Законі під терміном "біженець" розуміється іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обгрунтованих поб оювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної н алежності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соці альної групи або політичних переконань вимушений залишити територію д ержави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного п роживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави вн аслідок зазначених побоювань та щодо якого в порядку та за умов, визначе них цим Законом, прийнято рішення про надання йому статусу біженця. 22. Особенности правового положения лиц, получивших убежище. Стаття 12. Права біженця Особа, яка набула статусу біженця, має право на: вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, установлених для іноземців; працю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців; охорону здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України; одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпе чення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання; навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземці в; користування надбаннями культури; свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів; недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниц і листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особист у свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав; вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх стату тів (положень).Стаття 13. Обов'язки біженця Біженець зобов'язаний: дотримувати Конституції та законів України, виконувати рішення і розпо рядження органів державної виконавчої влади, регіонального та місцево го самоврядування; виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб. 23. Парламентарная и президентская республика: особенности организа ции и функционирования государственной власти, управления и территори ального самоуправления. Парламентская республика характеризуется провозглашением п ринципа верховенства парламента над правительством. Правительство нес ет политответственность за свою деятельность. Глава гос-ва избирается п арламентом обладающий формальной самостоятельностью.Особенностью эт ой республики является: правительство формируется только парламентски м путем из числа членов партийного большинства в парламенте. Правительс тво правит пока его поддерживает парламентское большинство. Президент действует только с согласия парламента. Президентские акты приобретаю т юр. силу только после контрасигнации соответствующим министром, котры й несет за них ответственность.Президент наделяется обширными полномо чиями,но осуществляются они правительством. Президентская республика. В ней законодательная и исполнительная влас ть получает свой мандат от народа.Главой исполнительной власти являетс я президент,совмещающий эту функцию с функцией главы государства.Прави тельства как колегиального органа обычно нет. Министры подчинены прези денту. У президента нет права на роспуск парламента. Признак: отсутствие ответственности исполн.власти перед парламентом за проводимую политик у.В президентской республике наиболее последовательно проведен принци п разделения властей. Взаимоотношения между ветвями власти строятся на базе принципа сдержек и противовеса, согласно которому президент, парла мент и верх.суд наделяются такими полномочиями, котрые позволяют им возд ействовать друг на друга. 24. Государственный строй и форма государства в Украине: понятие и соо тношение. Госстрой – это система отношений, возникающих на основе норм, закрепленных в конституции и конституционных законах и складывающихся в процессе формирования и деятельности органов государства, региональ ного и местного самоуправления. Организация госстроя основана на принц ипах разделения госвласти на законодательную, исполнительную и судебн ую, разграничения компитенции между центральной властью, местными сове тами и др. органами самоуправления на основе верховенства Конституции и законов Украины. Конституционные основы госсоя представляют собой сис тему предусмотренных и закрепленных Конституцией основных принципов о рганизации и деятельности государства и его основных институтов: форм г ос-ва, основных элементов /атрибутов/ его механизма, основных функций гос- ва и гарантий госстроя. Основными принципами госстроя Украины соотвтст венно к его Конституции являются принципы суверенитета и независимост и гос-ва, демократизма гос-ва, соц. И правового хар-ра гос-ва, унитарности /ед инства/ гос-ва. СМ. Ст.ст.1, 2 Конституции. Форма гос-ва – это госустройство, т. е. это его территориальная организация, форма госсвязей между государст вом вцелом и его частями, их правовое положение. Территориальное устройс тво Украины построено на принципах единства, неделимости, неприкоснове нности и целостности гос.территории. При решении вопросов территориаль ного устройства учитываются госинтересы, мнения граждан, проживающих н а соответствующей территории, потребности развития регионального и ме стного самоуправления. Украина это унитарное государство. Территория У краины делится на области, районы, города, районы в городах, села и поселки . В состав Украины входит автономная республика Крым. 25. Суверенитет государства. Народный, национальный, государственны й суверенитет. Суверенитет – это свойство, присущее гос-ву, определяющее его верховенство, самостоятельность и независимость при осуществлении фун кций внутри гос-ва и за его пределами. Он характеризует возможность само стоятельно, без всякого вмешательства осуществлять свою политику.Укра ина как суверенное гос-во самостоятельно в решении любых вопросов своей госполитики. Она беспечивает верховенство Конституции и законов респу блики на своей территории, имеет свое гражданство. Украина самостоятель но определяет свой экономический статус и закрепляет его в законах. Наро д Украины имеет исключительное право на владение, пользование и распоря жение нацбогатством Украины. Суверенитет рассматривается в зависимости от его содержания в трех асп ектах: государственный суверенитет, народный суверенитет и суверените т наций. Суверенитет государства характеризуется сочета нием государс твенного, народного и национального суверенитета. Декларация «О госуда рственном суверенитете Украины» провозглашает государственный сувер енитет Украины как верховенство, самостоятель ность, полноту и неделимо сть власти Республики в пределах ее территории и независимость и равноп равие во внешних сношениях. Сувере нитет народа - это полновластие народ а. Граждане Республики всех национальностей составляют народ Украины, к оторый является единственным источником государственной власти в Респ ублике. Полновластие народа реализуется на основе Конституции Украины как непосредственно, так и через народных представителей, избранных в Ве р ховный и местные Советы Украины. От имени всего народа может выступать исключительно Верховный Совет. Украина обеспечивает верховенство влас ти на всей территории, ее единство и целостность. На-пиональный суверени тет проявляется в праве нации на самоопределе-ние и на выбор своей госуд арственности. 26. Народ— носитель суверенитета и источник государственной власти. См ст. 5 Конституции. 27. Организационно-правовые формы народного волеизъявления /прямого народовластия/. Референдумы и выборы. См ст. 69 Конститутции Стаття 1. Поняття і види референдумів З метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в у правлінні державними та місцевими справами в Україні проводяться рефе рендуми. Референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом гол осування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержа вного і місцевого значення. 28. Содержание и практическая реализация принципа разделения власте й в правовом государстве. 29. Конституционная организация государственной власти и местного с амоуправления в Украине. См ст. 6 Конституции. 30. Государственные символы и правовой порядок их использования. См ст. 20 Конституции. 31. Понятие и принципы териториального устройства Украины. См ст. 2 Конституции См. Вопрос 24 32. Конституционные /юридические/ признаки унитарного государства У краины. Разграничение компитенции республики Украина и автономной рес публики Крым. См. Вопрос 24 согласно закона украины от 29.03.92 г./о разграничении по лномочий между органами гос. власти Украины и РК/ РКявляется автономной составной частью Украины и самостоятельно решает вопросы отнесенные к её веденью Конст. Украины,Конст.РК и указанным законом.Територия РК не мо жет быть изменина или передана в состав другого государства без согласи я ВС. Украины и ВС. РК. Веденью РК подлежат:принятие,изменение,истолковани е Конституции РК и ее законов,контроль за их соблюдением;участие в форми ровании и осуществлении внутриполит. и внешнеполит. деятельности Украи ны по вопросам касающимся интересов РК, установления и изменения границ районов населенных пунктов;определения порядка организации деятельно сти органов власти, местного самоуправления РК;назначение выборов нар.д епутатов РК и местных советов нар.депутатов;проведение местных референ думов по компетенции РК;образование и формирование органов судебной вл асти в соответствии с системой суд.власти в Украине;осуществление права собственности на природные ресурсы, находящиеся на территории РК;соста вление и утверждение бюджета на основе единой налоговой политики Украи ны;определение и осуществление политики в области образования, культур ы и здравоохранения;и т.д. Законы Украины являются обязательными к испол нению на территории РК ВС Украины может приостановить действие нормати вных актов РК в случае несоответствия их Конституции и законам Украины д о принятия оканчательного решения конституц.Судом Украины. 33. Конституционные средства совершенствования и гармонизации межн ациональных отношений в стране. 34. Государственная террит ория: понятие и состав. Территория гос-ва – это пространство на котором распространя ется его власть. Под территорией понимается не только суша, но и акватори я и воздушные пространства над сушей и акваторией. В состав территории У краины входит территория автоном. Респ.Крым. Территория автономии – это территория единицы, обладающая определенной самостоятельностью в рам ках Конституции или закона. Объем территориальной автономии может быть различен. Выделяется две формы автономии: -- государственная /законодате льная/; -- местная /административная/. Госформа территориальной автономии характеризуется тем, что носители ее имеют внешние признаки государства /правительство, Конституцию, граж данство/ . Местная автономия таких прав не имеет. Существует также национальная те рриториальная автономия /присуща территориальным единицам со значител ьной долей разнонационального населения или населения отличающегося о собенностями своего быта/. Наша Конституция определила, что есть автоном ия государственная, статус госавтономии принадлежит республике Крым. К онституция в ст.8 закрепила это положение. 35. Государственная граница: понятие, виды, порядок установления, режи мы. 36. Государственные органи зации и средства защиты государственной границы в условиях мира, войны, териториальной обороны. 37. Административно-терито риальное устройство Украины и порядок решения вопросов административн о-териториального устройства. Украина является унитарным гос-вом. По админ.-територ.устройств у на территории Украины находятся республика Крым, области,районы,город а, районы в городах, села и поселки. Существует 24 области, город и Севастопо ль имеют спецстатус.Вопросы админ.-тер.деления в Украине решаются на осн овании Указа Президиума Верховного Совета УССР от 12.03.81г./О порядке решения вопросов админ-терустройства УССР/ 38. Понятие органа государства, его признаки и конституционный стату с. Органы государства это то, посредством чего осуществляет свою деятельность гос-во.Это те каналы,через которые народ осуществляет свою власть: -орган образуется в установленном гос.порядке; -каждый гос.орган у полномачивается гос-вом осуществлять свои полномочия; -каждый госорган наделяется гоударственно-властными полномочиями. Эти полномочия даютс я органу гос-ва и этот орган выполняет все функции гос-ва и на определенны й круг, в зависимости от законного акта; -они образуют определенную систе му /принципы разделения властей/; -госорганы действуют в установленном г ос.порядке.Этот порядок закрепляется в Конституции и др. нормативных акт ах. В соответствии с Конституцией, высшим органом законодательной власт и Украины является Верховная Рада Укр.,высшим органом исполнительной вл асти – Каб.Министров Укр., Президент Украины является главой гос-ва. 39. Структура действующего законодательства о государственных орга нах Украины. Конституция, идр нормативные акты. 40. Конституционные принципы организации и деятельности органов гос ударства. Демократизация организации и деятельности государстванного аппарата. Основні принципи державної служби Державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дис ципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонально го самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. 41. Законодательная власть: структура, порядок деятельности, компете нция. См раздел 4 Консттуции. 42. Конституционный статус народного депутата и правовые гарантии е го деятельности. см раздел 4 Конституции 43. Президент Украины: полномочия и роль в системе государственных ор ганов. см раздел 5 Конституции 44. Администрация Президента. Адміністрація Президента України є постійно діючим органом, щ о утворюється Президентом України відповідно до Конституції України д ля забезпечення здійснення ним своїх повноважень як глави держави. Адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією України, зако нами України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабі нету Міністрів України, а також цим Положенням. Основним завданням Адміністрації є організаційне, правове, консультат ивне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльнос ті Президента України щодо: реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету, терит оріальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і св обод людини і громадянина; представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керівництв а її зовнішньополітичною діяльністю, ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України, визнання іноземних держав, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України; здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки і оборони; визначення стратегії економічного розвитку держави; вирішення питань, пов'язаних з утворенням, реорганізацією і ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого фун кціонування і взаємодії; розв'язання кадрових питань, які належать до його повноважень; вирішення питань, пов'язаних з нагородженням державними нагородами, у то му числі відзнаками Президента України, присвоєнням вищих військових т а інших вищих спеціальних звань і класних чинів, прийняттям до громадянс тва та припиненням громадянства України, наданням притулку в Україні, зд ійсненням помилування; здійснення ним й інших повноважень, визначених Конституцією України. До складу Адміністрації входять:Глава Адміністрації, Перший помічник П резидента, Перший заступник та заступники Глави Адміністрації, помічни ки Президента, радники Президента України, наукові консультанти, консул ьтанти та референти Президента, Постійний представник Президента Укра їни у Верховній Раді України, Постійний представник Президента в Консти туційному Суді України; управління, служби, відділи та інші структурні п ідрозділи. 45. Кабинет Министров: место в системе органов и исполнительной власт и, структура и компетенция. См Конституцию разд 6 46. Центральная государственная администрация: понятие, структура. См Ответ 47 47. Местная государственная администрация: понятие, структура, компе тенция. Обласна, Київська, Севастопольська міська державна адміністр ація є органом державної виконавчої влади відповідно в області, містах К иєві, Севастополі. Державну адміністрацію утворює Президент України. Державна адміністрація є складовою частиною єдиної системи органів де ржавної виконавчої влади. Вона підпорядковується Президентові, а також Кабінету Міністрів. Обласній, Київській та Севастопольській міській де ржавній адміністрації підпорядковуються відповідно районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації. Державна адміністрація покликана захищати права і законні інтереси гр омадян та держави, забезпечувати комплексний соціально-економічний ро звиток території та реалізацію державної політики у визначених законо давством сферах управління. Державна адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією, зак онами України, указами і розпорядженнями Президента, рішеннями Кабінет у Міністрів України та іншими актами законодавства. Державна адміністрація діє на засадах законності, гласності, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів, взаємодії з відповідними пред ставницькими органами та органами місцевого самоврядування.Повноваже ння державної адміністрації а) розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку відповід ної території і подає їх на схвалення відповідній Раді, організовує їх в иконання; б) забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінансових р есурсів; е) вносить відповідно до законодавства пропозиції щодо створення спеці альних (вільних) економічних зон, змін статусу та території цих зон;з) внос ить пропозиції для розроблення проектів Державної програми соціальног о та економічного розвитку України та довгострокових прогнозів, а тако ж до проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народн ого господарства; а) складає і подає на затвердження відповідно обласній, Київській, Севас топольській міській Раді проект місцевого бюджету та забезпечує його в иконання, вносить зміни щодо доходів і видатків відповідного бюджету в м ежах, визначених законодавством в) отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від ф орм власності інформацію, необхідну для складання і виконання бюджету; г) здійснює фінансування підприємств, установ та організацій місцевого господарства, освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культур и і спорту, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що перебувають у підпорядкуванні державної адмініс трації, а також заходів, пов'язаних з розвитком житлово-комунального гос подарства, благоустрою та шляхового будівництва, виробництвом товарів народного споживання, охороною природного середовища та громадського порядку та інших заходів, передбачених законодавством; а) забезпечує додержання Конституції, виконання законів України, указів та розпоряджень Президента, рішень Кабінету Міністрів, інших актів зако нодавства України; захищає права, свободи і законні інтереси громадян; б) координує роботу щодо охорони громадського порядку, боротьби зі злочи нністю; в) забезпечує належний розгляд звернень громадян, перевіряє стан цієї ро боти відповідно до законодавства на підприємствах, в установах та орган ізаціях; 48. Аппарат ВР У-ны. Структура: 1) Секретариаты: а) Секретариат (общий секретариат), б) Секретариаты комитетов ВРУ, в) Секретариат Председателя ВРУ и его заместителей, 2) Управление делами ВРУ. 3) Институт законодательства ВРУ. 4) Издательство ВРУ (парламентское издательство) Численность аппарата ВРУ составляет 1050 единиц. 49. Регламент ВР У-ны. 50. Комитеты ВР У-ны. 51. Ф-ции и полномочия комитетов ВР У-ны. Основними функціями постійних комісій є: 1) законопроектна робота, 2) збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетен ції постійних комісій, організація слухань з цих питань, в тому числі на з асіданнях Верховної Ради; 3) здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та зако нів України, інших нормативних актів Верховної Ради, за відповідністю пі дзаконних актів Конституції, законам України, а також вивчення ефективн ості їх застосування; 4) вивчення доцільності та ефективності дій Уряду, інших органів державн ої виконавчої влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компете нції постійних комісій, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради та її Президії; 5) участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюдже ту в частині, що віднесена до компетенції постійних комісій 6) попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифіка ції чи денонсації міжнародних договорів і угод, 7) попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які відповідно до Ко нституції та законів України обираються, призначаються або затверджую ться Верховною Радою, заслуховування та підготовка для розгляду Презид ією та Верховною Радою відповідних висновків щодо цих кандидатур; 8) обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з постійними комісіями, підготовка відпов ідних висновків щодо цих осіб. 52. Орг-ция работы комитетов ВР У-ны. 53. Требования к заключениям и рекомендациям комитетов ВРУ. Постійні комісії подають на розгляд Верховної Ради України та її Президії свої висновки, рекомендації на підготовлені ними законопр оекти чи проекти інших актів. Оформлення документів постійних комісій має відповідати вимогам, встановленим Регламентом Верховної Ради. Висновки постійних комісій за наслідками попереднього розгляду проек ту законодавчого акта повинні містити: 1) обгрунтування доцільності його розробки чи прийняття; 2) загальну характеристику проблем, вирішенню яких сприятиме прийняття даного законопроекту; 3) фінансово-економічне обгрунтування в разі, якщо реалізація законопрое кту потребує матеріальних витрат; 4) пропозиції про запровадження нової статті бюджету щодо збільшення чи зменшення урядових надходжень або оподаткування; 5) аналіз того, чи не зумовить прийняття законопроекту додаткову інфляці ю. До висновку постійної комісії кожен з її членів може подати свої додатко ві зауваження чи окрему думку. Висновки або рекомендації постійних комісій щодо обрання, призначення або затвердження Верховною Радою кандидатур посадових осіб повинні мі стити: 1) перелік документів щодо посадової особи, які розглянула постійна комі сія, відповідно до чинного законодавства; 2) висновки кваліфікаційної комісії і постійної комісії щодо рівня квалі фікації та освіти кандидата на посаду; 3) перелік документів, які додатково витребувала постійна комісія для оз найомлення із службовою кар'єрою кандидата на посаду; 4) чітко виражену точку зору постійної комісії щодо схвалення чи запереч ення стосовно кандидатури посадової особи; 5) обгрунтування і мотиви прийнятого рішення. Висновок постійної комісії щодо нагляду і контролю за діяльністю орган ів державної виконавчої влади або посадової особи повинен містити конк ретні посилання на статті законодавчих актів України, що передбачають н орми, які порушує або неналежно виконує цей орган чи посадова особа, з заз наченням фактів, які це підтверджують. Висновок повинен складатися з мотивувальної і резолютивної частин. Має бути зазначено місце і час розгляду питання, перелік членів постійних ко місій, присутніх на засіданні, а також прізвище, посада, освіта, стаж робот и посадової особи у разі розгляду її кандидатури постійною комісією. Висновок повинен містити чітко сформульовані позитивні та негативні ф акти роботи органу чи посадової особи. У разі надходження або висловленн я пропозиції про недовіру посадовій особі та про звільнення її із займан ої посади постійна комісія зобов'язана відтворити цю пропозицію у своєм у висновку та підготувати проект відповідного документа, якщо вирішенн я цього питання належить до компетенції Верховної Ради. У висновку повинні бути визначені заходи, які необхідно здійснити для ус унення недоліків, виявлених постійною комісією, та мотивації щодо відпо відальності посадової особи, рівня відповідності її займаній посаді та рекомендації щодо здійснення інших організаційних заходів. 54. Сессии ВРУ (по регламенту ВРУ). Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Відкриття сесії В ерховної Ради оголошується головуючим на засіданні на початку першого пленарного засідання Верховної Ради, яке проводиться в перший день робо ти сесії. Сесії Верховної Ради складаються з пленарних засідань Верховної Ради і засідань постійних та інших комісій Верховної Ради, що проводяться у період між пленарними засіданнями. Чергові сесії скликаються Президією Верховної Ради в п орядку, визначеному ст.2.3.1. Тривалість сесії визначається Верховною Радою . За пропозицією Президії Верховної Ради, погодженою з П огоджувальною радою депутатських груп і фракцій, Верховна Рада на почат ку кожної сесії після можливого скороченого обговорення визначає оріє нтовну дату закриття даної сесії, а в кінці сесії - дату відкриття наступн ої. Верховна Рада може доручити окремим комісіям Верховно ї Ради продовжити їх роботу після закінчення сесії. Головуючий на засіданні оголошує закриття сесії на під ставі рішення Верховної Ради, прийнятого безпосередньо перед закриття м. У разі запровадження режиму воєнного, надзвичайного чи іншого стану, пов'язаного з обмеженням конституційних прав громадян, се сія Верховної Ради без прийняття спеціального рішення продовжується д о його припинення. 55. Заседания ВРУ (по регламенту ВРУ). Засідання Верховної Ради, її Президії, постійних та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради є відкритими і гласними, за виняткам и, встановленими цим Регламентом і Законом України про постійні комісії Верховної Ради України. Хід засідання Верховної Ради безпосередньо транслюєт ься через візуальне зображення і звукове відтворення у службові приміщ ення для преси та приміщення для публіки, що розташовуються у Будинку Ве рховної Ради. У сесійний період робочий день Верховної Ради та її ком ісій починається о 10 годині і триває до 18 години з перервою з 12 години до 12 го дини 30 хвилин і з обідньою перервою з 14 до 16 години Верховна Рада, якщо вона н е приймає ad hoc іншого рішення, проводить протягом дня два засідання: ранков е - з 10 до 14 години і вечірнє - з 16 до 18 години. 56. Формирования органов суд. и исполнит.власти ВРУ, персональное избр ание, назначение и освобождение от должности. Конституция 57. Законодательная процедура (по регламенту ВРУ). 58. Принятие постановлений и иных актов ВРУ, ее органами и д. лицами. 59. Осущ-ние ВРУ и ее органами контрольных ф-ций и полномочий. Конституция 60. Рассмотрение и принятие решений ВРУ по спец. Процедурам. Конституция 61. Принятие, осн. принципы и система местного самоуправления. 62. Сельский, поселковый и городской голова. Стаття 55. Голова районної, обласної, районної у місті ради 1. Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради оби рається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноваже нь ради таємним голосуванням. 2. Голова ради виконує свої обов'язки до обрання голови ради нового склика ння, крім випадків дострокового припинення повноважень голови ради від повідно до цього Закону. 3. Голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший предст авницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у т ому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчо ї у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати в ід цього прибуток. 4. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві трет ини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування. 5. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менше третини депутатів від загального складу ради. 6. Голова районної, обласної, районної у місті ради: 1) скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населенн я інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбач ається внести па розгляд ради, веде засідання ради; 2) забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, д оведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням; 3) представляє раді кандидатури для обрання на посаду заступника голови ради; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ра ди, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання; 4) вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ра ди; 5) координує діяльність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє о рганізації виконання їх рекомендацій; 6) організує подання депутатам допомоги у здійсненні ними своїх повноваж ень; 7) організує відповідно до законодавства проведення референдумів та виб орів до органів державної влади і місцевого самоврядування; 8) організує роботу президії (колегії) ради (у разі її створення); 9) призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підр озділів виконавчого апарату ради; 10) здійснює керівництво виконавчим апаратом ради; 11) є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчо го апарату; 12) підписує рішення ради, протоколи сесій ради; 1З) забезпечує роботу по розгляду звернень громадян; веде особистий прий ом громадян; 14) забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадян ами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення г ромадської думки, оприлюднює рішення ради; 15) представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами м ісцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства; 16) за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів м ісцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, я кі обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів; 17) звітує перед радою про свою діяльність не менше одного разу на рік, а на в имогу не менш як третини депутатів - у визначений радою термін; 18) вирішує інші питання, доручені йому радою. 7. Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноваже нь видає розпорядження. 63. Организационно-правовая основа местного самоуправления. 64. Исключительная компете нция сельских, поселковых и городских советов. Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад 1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вир ішуються такі питання: 1) затвердження регламенту ради; 2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження т а зміна їх складу, обрання голів комісій; 3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, зат вердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого ко мітету та його розпуск; 4) обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посад у та звільнення з посади секретаря ради; 5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови ст руктури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання; 6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших вик онавчих органів ради; 7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його викон ання; 8) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; 9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяль ність виконавчих органів ради; 10) прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові; 11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих орган ів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; 2) заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ним и доручень ради; 1З) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах; 14) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата р ади в порядку, встановленому законом; 15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Констит уції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідно ї ради, прийнятим у межах її повноважень; 16) прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільсько го, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом; 17) визначення відповідно до закону кількісного складу ради; 18) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; 19) прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації провед ення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самовр ядування та сільського, селищного, міського голови; 20) прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окр емими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а так ож про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхід них для їх здійснення; 21) прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інш их форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них; 22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; 23) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження з віту про виконання відповідного бюджету; 24) встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; 25) утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, затвер дження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання заз начених коштів; 26) прийняття рішень щодо випуску місцевих позик; 27) прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та дже рел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету; 28) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пі льг по місцевих податках і зборах; 29) встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до ко мунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; 30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального м айна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єк тів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення д оцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної вла сності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу яког о в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про створенн я, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ т а організацій комунальної власності відповідної територіальної грома ди; 31) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійс нення; 32) створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійсн ення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або сп ільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та ор ганізацій, визначення повноважень цих органів (служб); 33) вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємс твами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з інозем ними інвестиціями; 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин ; 35) затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірі в плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідн их територіальних громад; 36) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціаль не використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скас ування такого дозволу; 37) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-запові дного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особли вій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, к ультурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; 38) надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; 39) створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок кош тів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівни ків та дільничних інспекторів цієї міліції; 40) заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про ї х діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній територ ії, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звіл ьнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності нез адовільною; 41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в м ежах і порядку, визначених цим та іншими законами; 65. Полномочия исполнительных органов в с., п., г. советах. Стаття 52. Повноваження виконавчого комітету сільської, селищно ї, міської, районної у місті ради 1. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у раз і її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. 2. Виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічног о і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюд жету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної вл асності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про робо ту їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділі в, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. 3. Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування п овноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншим и виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в ме жах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, сели щних, міських рад. 66. Сессия с., п., г. советов. Стаття 46. Сесія ради 1. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, о бласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарни х засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. 2. Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті р ади скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізні ш як через місяць після обрання ради у правомочному складі. Її відкриває і веде голова цієї виборчої комісії. Він інформує раду про підсумки вибо рів депутатів та сільського, селищного, міського голови і визнання їх по вноважень. 3. Першу сесію районної, обласної ради скликає і веде голова відповідної т ериторіальної виборчої комісії. 4. Hаступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповід но сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, облас ної - головою відповідної ради. 5. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал. 6. У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, го лови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скл икати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - се кретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, об ласної ради - заступником голови відповідної ради. У цих випадках сесія скликається: 1) відповідно до доручення сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті, районної, обласної ради); 2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, район ної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий ст рок після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті; 3) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Закон ом. 7. Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути т акож скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від заг ального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищ ної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального склад у відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адмініст рації. 8. У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій ціє ї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазн ачених у частині сьомій цієї статті, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради. 9. Рішення про скликання сесії ради доводиться до відома депутатів і насе лення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та пита нь, які передбачається внести на розгляд ради. 10. Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сіл ьський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шос тою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласно ї ради - голова ради або його заступник. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ін іціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради. 11. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь бі льше половини депутатів від загального складу ради. 12. Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, сел ищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим ком ітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районно ї, обласної ради, загальними зборами громадян. 13. Hе пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідн ої ради, а також положення про постійні комісії ради. 14. Порядок скликання сесії ради, підготовки і розгляду нею питань, прийнят тя рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процеду рних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. 15. Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються сільським, селищним, міським головою, районної у місті, рай онної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - ві дповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, заступником голо ви районної в місті, районної, обласної ради, а у випадку, передбаченому ча стинами сьомою та дев'ятою цієї статті, - депутатом ради, який за доручення м депутатів головував на її засіданні. 16. Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти р ішення про проведення закритого пленарного засідання. 67. Постоянные комиссии с., п., г. советов. Стаття 47. Постійні комісії ради 1. Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки пит ань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішен ь ради, її виконавчого комітету. 2. Постійні комісії обираються радою на строк її повнова жень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісі ї вирішуються відповідною комісією. 3. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сіль ський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ра ди, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, ї х заступники. 4. Постійні комісії за дорученням ради або за власною іні ціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічно го і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програ м і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші пита ння, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та го тують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і спі вдоповідями. 5. Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для об рання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готу ють висновки з цих питань. 6. Постійні комісії за дорученням ради, голови, заступник а голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, с елищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність пі дзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, сели щної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на ро згляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконав чого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійсн юють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільсько ї, селищної, міської, районної у місті ради. 7. Постійні комісії у питаннях, які належать до їх віданн я, та в порядку, визначеному законом, мають право отримувати від керівник ів органів, підприємств, установ, організацій та їх філіалів і відділень необхідні матеріали і документи. 8. Організація роботи постійної комісії ради покладаєт ься на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, д ає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими о рганами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організація ми, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і реко мендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ни м виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює зас тупник голови комісії або секретар комісії. 9. Засідання постійної комісії скликається в міру необх ідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від з агального складу комісії. 10. За результатами вивчення і розгляду питань постійні к омісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постій ної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу коміс ії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступнико м голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписують ся головою і секретарем комісії. 11. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язко вому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, поса довими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті за ходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк. 12. Постійна комісія для вивчення питань, розробки проект ів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи з залуч енням представників громадськості, вчених і спеціалістів. Питання, які н алежать до, відання кількох постійних комісій, можуть за ініціативою ком ісій, а також за дорученням ради, її голови, заступника голови районної у м істі, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської рад и розглядатися постійними комісіями спільно. Висновки і рекомендації, п рийняті постійними комісіями на їх спільних засіданнях, підписуються г оловами відповідних постійних комісій. 13. Депутати працюють у постійних комісіях на громадськи х засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з питань бю джету можуть працювати в раді на постійній основі. 14. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальни ми перед нею. 15. Перелік, функціональна спрямованіст ь і порядок організації робо ти постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Пол оженням про постійні комісії, що затверджується радою. 68. Правовой статус депутата местного совета. Народные депутаты Украины являются полномочными представите лями народа Украины в Верховном Совете Украины и ответственными перед н им. Они призванные выражать и защищать общие интересы и интересы своих и збирателей, брать активное участие в выполнении законодательной и конт рольной функций Верховного Совета Украины. При выполнении своих функци й и полномочий народные депутаты Украины руководствуются Конституцией , законами Украины, постановлениями Верховного Совета Украины, а также с воей совестью. Hародний депутат Украины осуществляет свои полномочия на постоянной основе. Статус депутата несовместим с занятие м любой другой производственной или служебной должности, за исключение м преподавательской, научной и иной творческой работы . Народный депутат в соответствии со своим статусом не может: – привлекаться как экспер т органами предварительного следствия, прокуратуры, суда; – получать от иностранных правительств и иностранных и украинских учреждений, организаций и пред приятий независимо от форм их собственности подарки и вознаграждения, к роме случаев, связанных с преподавательской, научной и другой творческо й работой; – использовать свой депут атский мандат в целях, не связанных с депутатской деятельностью. Депутат должен также прид ерживаться ограничений установленных законодательством о борьбе с кор рупцией. Недопустимо использование депутатом своего статуса вопреки законным и нтересам общества, граждан, государства. 69. Гарантии местного самоуправления. Стаття 71. Гарантії місцевого самоврядування, його органів та по садових осіб 1. Територіальні громади, органи та посадові особи місце вого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. 2. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають пр ава втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також в ирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими закона ми до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, к рім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших вип адках, передбачених законом. 3. У разі розгляду місцевою державною адміністрацією пи тань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна по відомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самовряд ування. 4. Органи та посадові особи місцевого самоврядування ма ють право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих о рганів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підпр иємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних гром ад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. 70. Ответственность органов и д. лиц местного самоуправления. Стаття 74. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування 1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідаль ність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юриди чними і фізичними особами. 2. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб мі сцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та інши ми законами. Стаття 75. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самовряд ування перед територіальними громадами 1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підк онтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Вони п еріодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про викона ння програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальн ими громадами про свою діяльність. 2. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повно важення органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони п орушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи гром адян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. 3. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та поса дових осіб місцевого самоврядування територіальними громадами визнач аються цим та іншими законами. Стаття 76. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самовряд ування перед державою 1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідаль ність у разі порушення ними Конституції або законів України. 2. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольн ими відповідним органам виконавчої влади. Стаття 77. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самовряд ування перед юридичними і фізичними особами 1. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірн их рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відш кодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправо мірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самовряд ування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. 2. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виник ають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осі б місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. 71. Регламент Конституционного Суда Украины. Принят 05.03.97 г. состоит из 77 статей. Регламент Конституційного Суду України визначає порядок обрання Голов и Конституційного Суду України та його заступників; утворення Колегій с уддів, постійних і тимчасових комісій Конституційного Суду України; при значення секретарів Колегій суддів; призначення керівника Секретаріат у Конституційного Суду України; повноваження та порядок проведення зас ідань Колегій суддів, засідань і пленарних засідань Конституційного Су ду України; порядок підготовки матеріалів за конституційними поданням и та конституційними зверненнями до розгляду на пленарних засіданнях К онституційного Суду України; порядок розгляду справ; основні правила ет икету на пленарних засіданнях; особливості діловодства в Конституційн ому Суді України, інші питання внутрішньої діяльності Конституційного Суду України. 72. З-он У-ны «О выборах народных депутатов Украины». Принят 24.09.97 г. состоит из 53 статей и 11 разделов. Стаття 1. Основні засади і принципи виборів 1. Hародні депутати України обираються громадянами України на основі заг ального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. 2. Усього обирається 450 депутатів. З них 225 обирається в одномандатних вибор чих округах на основі відносної більшості, а 225 - за списками кандидатів у д епутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатно му загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного предст авництва. 3. Виборчий процес здійснюється на засадах вільного і рівноправного вису вання кандидатів у депутати, гласності та відкритості, свободи агітації , рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії , неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. 4. Участь громадян України у виборах є добровільною. Вважається, що виборц і, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують результати в олевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах.
1Архитектура и строительство
2Астрономия, авиация, космонавтика
 
3Безопасность жизнедеятельности
4Биология
 
5Военная кафедра, гражданская оборона
 
6География, экономическая география
7Геология и геодезия
8Государственное регулирование и налоги
 
9Естествознание
 
10Журналистика
 
11Законодательство и право
12Адвокатура
13Административное право
14Арбитражное процессуальное право
15Банковское право
16Государство и право
17Гражданское право и процесс
18Жилищное право
19Законодательство зарубежных стран
20Земельное право
21Конституционное право
22Конституционное право зарубежных стран
23Международное право
24Муниципальное право
25Налоговое право
26Римское право
27Семейное право
28Таможенное право
29Трудовое право
30Уголовное право и процесс
31Финансовое право
32Хозяйственное право
33Экологическое право
34Юриспруденция
 
35Иностранные языки
36Информатика, информационные технологии
37Базы данных
38Компьютерные сети
39Программирование
40Искусство и культура
41Краеведение
42Культурология
43Музыка
44История
45Биографии
46Историческая личность
47Литература
 
48Маркетинг и реклама
49Математика
50Медицина и здоровье
51Менеджмент
52Антикризисное управление
53Делопроизводство и документооборот
54Логистика
 
55Педагогика
56Политология
57Правоохранительные органы
58Криминалистика и криминология
59Прочее
60Психология
61Юридическая психология
 
62Радиоэлектроника
63Религия
 
64Сельское хозяйство и землепользование
65Социология
66Страхование
 
67Технологии
68Материаловедение
69Машиностроение
70Металлургия
71Транспорт
72Туризм
 
73Физика
74Физкультура и спорт
75Философия
 
76Химия
 
77Экология, охрана природы
78Экономика и финансы
79Анализ хозяйственной деятельности
80Банковское дело и кредитование
81Биржевое дело
82Бухгалтерский учет и аудит
83История экономических учений
84Международные отношения
85Предпринимательство, бизнес, микроэкономика
86Финансы
87Ценные бумаги и фондовый рынок
88Экономика предприятия
89Экономико-математическое моделирование
90Экономическая теория

 Анекдоты - это почти как рефераты, только короткие и смешные Следующий
Сын:
- Пап, откуда у тебя синяк под глазом?
Отец:
- У тебя их будет два, если ещё хоть раз твои подружки в моей машине трусы забудут!
Anekdot.ru

Узнайте стоимость курсовой, диплома, реферата на заказ.

Обратите внимание, реферат по праву и законодательству "Конституционное право Украины", также как и все другие рефераты, курсовые, дипломные и другие работы вы можете скачать бесплатно.

Смотрите также:


Банк рефератов - РефератБанк.ру
© РефератБанк, 2002 - 2016
Рейтинг@Mail.ru