Реферат: Система питания - текст реферата. Скачать бесплатно.
Банк рефератов, курсовых и дипломных работ. Много и бесплатно. # | Правила оформления работ | Добавить в избранное
 
 
   
Меню Меню Меню Меню Меню
   
Napishem.com Napishem.com Napishem.com

Реферат

Система питания

Банк рефератов / Медицина и здоровье

Рубрики  Рубрики реферат банка

закрыть
Категория: Реферат
Язык реферата: Русский
Дата добавления:   
 
Скачать
Microsoft Word, 142 kb, скачать бесплатно
Заказать
Узнать стоимость написания уникального реферата

Узнайте стоимость написания уникальной работы

5 Система харчування Господарська основа харчування . Система харчув ання складається з сукупності пе вних ознак традиційно-побутової культури етносу : набір харчових продуктів , способів їх оброб ки і приготування страв , харчові обмеження , заборони й переваги , режим повсякденного ха рчування , асортимент обрядових страв , звичаї в , пов’ язані з приготуванням і споживанням їжі. Харчування українців , як і інших народ ів , формувалося у значеній залежності від природно-географічних умов і зумовлених ними напрямів господарської діяльності . Нагадаємо , що до середини ХХ ст . в Україні склав ся господарський комплекс , що сполучав землеробство зі скотарством (при перевазі землеробства ), а рибальство , мисл ивство , бджільництво , збиральництво як способи набуття харчових продуктів являли собою до поміжні промисли . Незважаючи на швидкий розви ток кап і талістичних відносини і в нутрішнього ринку кінця ХІХ – початку ХХ ст ., виробництво і споживання продуктів х арчування у більшості селянських господарств продовжувало зберігати головним чином традиційни х характер. Здавна основні орні площі в Україні були зас іяні житом , і лише на П івдні все більші території серед зернових відводили під пшеницю , яка на початку Х Х ст . займала вже біля третини всіх по сівних площ . Сіяли також гречку , просо ячм інь , овес із бобових – горох , квасолю , з олійних – коноплі , льон мак , з г одом поширення набуває соняшник . З кін ця ХІХ – початку ХХ ст . на всій т ериторії України розповсюджується кукурудза , але вона не відігравала помітної роді у харчуванні. Овочеві культури були представлені капуст ою , буряком морквою , огірками , цибулею , часнико м і відносно новою культурою – к артоплею , яка у XVIII ст . стала одним з головних замінників хліба , становлячи у деяких районах третину всієї домашньої поживи . З баштанних культур вир ощувалися на всій території України гарбузи , а кавун і диня – переважно у південно-східних губерніях . Для приправи к ультивували петрушку , пастернак , хрін , кріп , зби рали також дикоростучу м’ яту , чебрець , кмин . Природно-географічні умови сприяли розвиткові садівництва , яке здавна було одним із важливих занять в Україні . Вирощувал и яблука , груші , сливи , вишні , смородину . Скотарство , а пізніше тваринництво відігр авало значну роль у південних та особливо гірських районах . У селянських господарствах тримали велику рогату худобу , переважно д ля молока й використання як тяглової сили , с виней – для м’ яса й жирів , овець – для м’ яса (у Карпатах – і для молочних продуктів ), птицю . Колись зн ачна роль бджільництва на початку ХХ ст . поступово зменшується . Із допоміжних занять найпоширенішим було рибальство , чому сприяла мережа річок , велика кі л ькість озер і ставків . Щодо мисливства , то воно було малопоширене у селянському середовищі через дорожнечу вогнепальної зброї . Дикого звіра і птицю добували здебільшого у Карп атах і Поліссі за допомогою пасток чи сіток . Збиральництво продовжувало існувати і у ХІХ , і у ХХ ст . Воно суттєво д оповнювало асортимент продуктів , який у бідни х господарів був досить обмеженим . Збирали гриби , чорниці , суниці , калину , дикі вишні та сливу , бузину . На весні цідили березо вий і кленовий сік , збирали щавель , кропив у , лобо д у , дикий часник і цибул ю. Харчові запаси . Важливим елементом систем и харчування є обробка продуктів для довш ого зберігання , тобто створення харчових запа сів для приготування страв. У ХІХ ст . основним способом переробки зерна в Україні був млинарський . На борошно мололи жито , пшеницю , гречку , п росо , кукурудзу . На крупорушках дерли крупи з проса , гречки , ячменю . Крупи також виго товляли у власному господарстві – товкли у ступах , мололи на ручних жорнах . Цими знаряддями користувалися лише для одержання невели к ої кількості зерна , у голодні , неврожайні роки , - звідси й приказка : “ Ступа й жорна – бідна чорна” . Кр упи та мука були основними й надійними харчовими заготовками. Найбільш давнім способом консервування ов очевих продуктів для створення сезонних запас ів (з дебільшого на зиму ) були соління й квашіння . Квасили й солили капусту , буряки , яблука , груші , огірки , кавуни , гриби . Ці способи дозволяли довго зберігання продук тів і вживати їх потім у сирому вигля ді або після термічної обробки . Одним із поширених способ ів загот івлі садовини й продуктів збиральництва було сушіння . Сушили яблука , груші , сливи , вишні , смородину , гриби , на Півдні – абрикоси . З березового й кленового соку робили к вас . Через то , що продукти тваринництва бул и досить дорогими , більшість селян п ра гнули продати не лише надлишки м’ ясо-молочни х харчів , але й те , що було необхідне для власного харчування . Худобу кололи ра з або двічі на рік , на великі свята : Різдво й Пасху . Українці на давали пере вагу свинині . Телятину або воловину й бара нину продава л и майже завжди , а із свинини робила запаси часом на ціли й рік для власного споживання . Нутряний жи р злегка присолювали , завивали рулетом і з берігали у полотняних торбинках , використовуючи потім для заправки страв . З уздору ж та з кишкового жиру витоплювал и смалець , шкварки . Сало різали смугами , солили і зберігали у скринях або торба х , підвішених на горищі або у димарях . М’ ясо готували свіжим або свіжозамороженим , іноді його присолювали й зберігали у діжк ах . Кишки й шлунок після ретельної обробки начиняли м ’ ясом , салом , кров’ ю – з них виходили ковбаси , ковбики , кр ов’ янка . Для тривалого збереження смажені ко вбаси заливали смальцем і тримали на холо ді . На Заході України виготовляли також ву джені ковбаси , шинку . З молочних продуктів на запас робили для пісних д нів збирали сир , у районах Карпат і Буджаку – ще й ов ечу бринзу . Менш тривалі запаси робили зі сметани , яку переробляли на масло , здебіл ьшого на продаж . Молоко заквашували на кис ляк і ряжанку , зберігаючи у холодних місця х. Суттєвим доповненням до бідної на білки селянської їжі була риба . Її соли ли і зберігали у діжках , солону ще й в’ ялили на повітрі або сушили у печі . Зберігали у полотняних торбинах , підвішених у коморі чи на горищі. Повсякденні страви . Найбільш поширеними в Україні стравами були ті , що виг о товлені з рослинних складників . Узагалі щоден ну їжу можна розподілити на дві групи : страви з рослини і страви з продуктів тваринного походження . Перші в свою чергу поділимо на страви з зернових і овоч еві , друге – на м’ ясні , молочні й риб ні . Український к у хні властиве при готування страв переважно способами варіння й тушкування і меншою мірою смаження й печіння. Серед рослини страв більшу роль відіг равали страви із зернових . Найдавніші за п оходженням , нескладні у приготуванні й високо калорійні каші складали суттєву частину народної їжі . На відміну від білорусів українці не готували каш з житніх крупів . Дуже поширеними на Україні були кашоподі бні страви з борошна різних злаків . Борошн яні варені страви , що попередньо піддавалися ферментації , теж були здавна п о ширені на Україні. Варені страви з борошна не обмежували ся кашоподібними . В Україні готували ще ве лику кількість інших : затірку , галушки , локшину , вареники , на Заході – кльоцки , на По лісі – коми . Для затірки , локшини , варяниц ь і галушок готували круте пріс не тісто і варили у юшці , молоці , воді . Їли з різними приправами . Вареники начиняли капустою , картоплею , сиром , гречаною кашею , м аком , сухофруктами , свіжими ягодами . Поширеною пісною начинкою була урда , що утворювалася при кип’ ятінні тертого конопляного с і м’ я . Вареники засмажувалися салом чи олією з цибулею , заправлялися сметаною чи ряжанкою . Їх готували з гречаної або пшени чної муки переважно у неділю або святкові дні . Із печених страв найбільше цінувався хліб . Хліб був не лише предметом їжі , в ін виконува в і символічну функцію у багатьох обрядах. В Україні хліб пек ли переважно з житньої муки , що із зди вуванням засвідчували іноземні мандрівники . На Півдні сіяли більше пшениці , тому у цьо му регіоні забезпеченість пшеничним хлібом бу ла кращою . На Полтавщині й Слобожанщині переважав житній хліб з гречаними домішк ами , на Поліссі – з картопляними , у За хідній Україні – ячмінними , кукурудзяними , ві всяними , а в Карпатах пекли чистий вівсяни к . Хліб готували раз на тиждень , найчастіше у суботу . Цим займалися жінки , р ідше дівчата . Виготовлення хл іба було своєрідним ритуалом , обставлялося ни зкою заборон і обмежень . Так не можна було пекти хліб у п’ ятницю , тримати двері відчиненими при садженні хлібу у піч , торкатися до тіста “нечистій” жінці , позича ти з дому хлібну діж к у й лопату тощо . Хліб символізував гостинність , доброту ни м благословляли молодих на щасливе подружнє життя , вітали матір з новонародженим , з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей , вперше входили в нову хату. Українській кухні – більше , ніж росій ська чи білоруська – притаманні овочев і страви . Безумовно , найбільш популярною і улюбленою серед них був борщ . Існувало тр и різновиди страв з цією назвою . Найпошире нішим був борщ з капустою й квашеним буряком , морквою , цибулею . У ХХ ст . до б орщу вже додавали карт о плю . На півдні й сходу України борщ найчастіше готували з квасолею . Заправляли його бурякови м квасом , сироваткою , по можливості сметаною . На свята варили борщ з м’ ясом , а у будні заправляли салом . У піст в юшку клали сушену рибу або гриби а заправ ляли олі є ю . Влітку популярним був холодний борщ на сироватці , який не в арили . До сироватки лише додавали варену к артоплю або буряк , петрушку , кріп , цибулю , п о можливості круте яйце й сметану . Цибуля , часник , червоний перець були п опулярними приправами , а з тертого хріну робили гостру страву типу соуса , заправля ючи його буряковим квасом або оцтом . З чорної й білої редьки з олією готували гостри салати . Багато споживали свіжих і солоних огірків , а с початку ХХ ст . почали солити помідори. Особливе місця у харчуванні українс ьких селян займала картопля . Хоча вона з’ явилася в Україні відносно пізно , з неї готували велику кількість простих і поживн их страв : тушкована , печена , смажена , варена у різних видах , оладки й деруни , коми й кльоцки. М’ ясні страви у повсякденному се лянському побуті , як ми знаємо , були рідкі стю . Багато споживали лише сала як у с ирому вигляді так і печеним , смаженим , вар еним , а також у вигляді заправок . Страви з птиці готували переважно у неділю , а з м’ яса – лише на свята . Молочні страви споживали час тіше . На селянському столі бували свіже й кисле молоко , відтоплений сир . У неділю й на свята варили вареники , пекли пироги з сиром . Сметану й масло звичайно подавали , залишаючи собі зрідка лише мізерну кількіс ть для забілу борщів . Із витопленого у печі мо л ока , заправленого сметаною , робили ряжанку , яка теж була повсякденно ю стравою . З напоїв домашнього виробництва найпошире нішим були : узвари з сушини й свіжих ф руктів чи ягід , варенуха , кваси . Чай у ХІХ ст . не набув поширення у селянському середовищі . Завар ювали й пили настої цілющих рослин . Кава звилася в Україні на початку ХХ ст . більше у західних областях. Харчові заборони . На особливу увагу в харчуванні заслуговують заборони , які здебіл ьшого мають давнє походження . Одною з найпоширеніших заборон , адопто ваних християнською релігією , є постуванн я . Взагалі заборона споживання їжі тваринного походження у певні дні може й мала б раціональний характер , якби постування не охоплювало близько половини календарного рок у . Деякі з заборон , продиктованих християнств о м , були засвоєні ще за часів Київської Русі (заборона на споживання ко нини ), деякі на (споживання крові і , таким чином , страв типу кров’ янки ) ігнорувалися н ародом , і багатовікова боротьба християнської церкві проти “нечистої трапези” залишалася м арною . Пр оте окремі з раціональних забор он і пов’ язаних з ними звичаєвих обмежен ь продовжували існувати протягом століть . Так , заборонялося споживати дохлих тварин , не допускалися до спільної трапези люди , які знімали з тварин шкури . Режим харчування . Режим харчув ання селянина великою мірою залежав від режиму робочого дня й того чи іншого календ арного сезону . Харчувалися завжди тричі на день , а у гарячі польові весняно-літні д ні додавали ще й полуденок. Усі прийоми їжі (крім полуденка ) були обов’ язково пов’ язані з гарячою , пере важно вареною , стравою , для того двічі вит оплювали піч – вранці , готуючи сніданок і обід , і ввечері . Сніданок і вечеря мал и досить різноманітне меню , в обід же майже завжди готували борщ і кашу . Обід ніс і певне символічне навантаження : єднан н я сім’ ї . Обідали завжди разом , з однієї миски , кожний член сім’ ї мав визначене місце , першим починав їсти стар ший у родині . Під час обіду заборонялося сваритися й просто голосно розмовляти , см іятися , стукати ложками тощо . Їжа , яка заро блялася важкою праце ю , вимагала й відповідного становлення до неї . У неділю не працювали . У ці дні кожна сім’ я прагнула приготувати більш рі зноманітну їжу . У неділю ходили у гості здебільшого до родичів чи кумів . Приймати гостя , особливо в обідню пору , за традиц ією вважалося доброю ознакою. Обрядова їжа . Народна обрядова їжа – святкова , ритуальна або церемоніальна – не лише засіб задоволення життєвої потреби людини , а й важлива форма соціального с пілкування , традиційна суспільна цінність , що несе на собі символічне навантажен ня . Умовно поділивши обрядові цикл свят н а дві групи – сімейні й календарні , р озглянемо їжу як їх незмінний атрибут . Так , у сімейних обрядах найбільше значним є ті , що пов’ язані з народженням дитини , весіллям і похоронами. У родинах харчова атрибутика гра л а особливу роль при відвідуванні породіллі . За традицією це могли робити лише жінк и . За собою вони несли хліб або хлібні вироби , яйця , мед , узвар або фрукті . По дібний звичай громадської взаємодопомоги існував в Україні і в інші урочистих випадка х : на вес і лля молодим підносили не лише дарунки , а й хліб , борошно , я йця , масло , цукор . На поминки теж годилося нести хліб , борошно , зерна або крупу . Ці продукті здавна сприймалися людьми як ті , що мають магічну силу . У весільній обрядовості хліб був одни м з найгол овніших атрибутів . Із хлібом ходили старости , хлібом благословляли молоди х на подружнє життя , зустрічали й проводжа ли наречених , ходили до сватів тощо. У сучасній весільний і календарній об рядовості досі є обов’ язковим обрядовий хліб – коровай . Широко побу тують обряди виготовлення й дарування весільного короваю стало апофеозом цього свята , символом пов аги до хлібороба . Ці елементи обжинків маю ть значення етичне й естетичне навантаження . Характер інновацій у сучасному харчуванні стосується насамперед рівня споживання , підвищення калорійності , розширення асортименту страв за рахунок міжетнічних та інших контактів , упровадження малої побутової техніки , газифікації , електрифікації жител . Проте спосте рігається й тенденція звуження якісного розма їття повсякденно г о меню . В останні десятиліття неабияку роль і в місті , й на селі відіграє громадськ е харчування . За всіх недоліків цієї систе ми , які , зокрема , виявляються у стандартизації їжі , вона чималою мірою сприяє закріпленн ю в побуті , збереженню й навіть відродженн я певних традиційних страв .
1Архитектура и строительство
2Астрономия, авиация, космонавтика
 
3Безопасность жизнедеятельности
4Биология
 
5Военная кафедра, гражданская оборона
 
6География, экономическая география
7Геология и геодезия
8Государственное регулирование и налоги
 
9Естествознание
 
10Журналистика
 
11Законодательство и право
12Адвокатура
13Административное право
14Арбитражное процессуальное право
15Банковское право
16Государство и право
17Гражданское право и процесс
18Жилищное право
19Законодательство зарубежных стран
20Земельное право
21Конституционное право
22Конституционное право зарубежных стран
23Международное право
24Муниципальное право
25Налоговое право
26Римское право
27Семейное право
28Таможенное право
29Трудовое право
30Уголовное право и процесс
31Финансовое право
32Хозяйственное право
33Экологическое право
34Юриспруденция
 
35Иностранные языки
36Информатика, информационные технологии
37Базы данных
38Компьютерные сети
39Программирование
40Искусство и культура
41Краеведение
42Культурология
43Музыка
44История
45Биографии
46Историческая личность
47Литература
 
48Маркетинг и реклама
49Математика
50Медицина и здоровье
51Менеджмент
52Антикризисное управление
53Делопроизводство и документооборот
54Логистика
 
55Педагогика
56Политология
57Правоохранительные органы
58Криминалистика и криминология
59Прочее
60Психология
61Юридическая психология
 
62Радиоэлектроника
63Религия
 
64Сельское хозяйство и землепользование
65Социология
66Страхование
 
67Технологии
68Материаловедение
69Машиностроение
70Металлургия
71Транспорт
72Туризм
 
73Физика
74Физкультура и спорт
75Философия
 
76Химия
 
77Экология, охрана природы
78Экономика и финансы
79Анализ хозяйственной деятельности
80Банковское дело и кредитование
81Биржевое дело
82Бухгалтерский учет и аудит
83История экономических учений
84Международные отношения
85Предпринимательство, бизнес, микроэкономика
86Финансы
87Ценные бумаги и фондовый рынок
88Экономика предприятия
89Экономико-математическое моделирование
90Экономическая теория

 Анекдоты - это почти как рефераты, только короткие и смешные Следующий
Высокомерие - это когда собственная убогость выдаётся за превосходство.
Anekdot.ru

Узнайте стоимость курсовой, диплома, реферата на заказ.

Обратите внимание, реферат по медицине и здоровью "Система питания", также как и все другие рефераты, курсовые, дипломные и другие работы вы можете скачать бесплатно.

Смотрите также:


Банк рефератов - РефератБанк.ру
© РефератБанк, 2002 - 2016
Рейтинг@Mail.ru